Цю сторінку схвалено
Заяць і медвідь
Був собі в однім лісі Медвідь, та такий дужий та лютий, що страшно й казати! Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибле: одно зїсть, а десятеро й так покине, тільки дармо життя збавить. Ліс був великий і звірини в нім багато, та проте страх пішов на всіх. Адже ж так і року не мине, а в цілім лісі душі живої не лишиться, коли Бурмило буде господарювати. Рада в раду, присудили звірі такий спосіб. Вислали до Медведя посольство й веліли йому сказати:
