5-го січня р. 1919 5-й Чорноморський полк змінив на Кролевецькому участкові фронту 2-й Сірий, полк, який почав вантажити у вагони своє військове майно і одвозити його до м. Чернигова. 12-го січня 2-й Сірий полк закінчив своє розміщення в Чернигові. В цей час частини Чорноморців розміщувалися у м. Алтиновці, Конотопі, Ніжині, а частини Сірих готовились до відїзду в м. Бердичів, яке призначив Головний Штаб для постою Сірій дивізії.
Начальником залоги в м. Чернигові був командир 3 го Сірого полку сотник Пилипенко, який, доскочивши такої високої влади, зовсім забув, що у нього під боком є ворог. Ніякої розвідки на північ від Чернигова не провадив і сторожової охорони не виставляв. Це довело до сумних наслідків.
13-го січня вранці частини Таращанської диізії і Тульський відділ повели наступ на Чернигів і після короткого бою захопили його. 2-й і 3-й Сірі полки, маючи в середньому по 400 певних козаків, з боями відступали по шосі Чернигів–Козелець–Київ. Майже все військове майно 2-го Сірого полку залишилось у Чернигові, постачання ж 3-го полку напередодні наступу большовиків було відправлено по залізниці до Бердичова.
15-го січня 2-й і 3-й Сірі полки зайняли позиції в районі Козельця. Бойовими операціями 2-го полку керував поручник Пархомюк, а 3-го полку — поручник Дейнеко. Тут майже без обозу й належного забезпечення харчами та вогнеприпасом Сірі на протязі тижня вели уперті оборонні бої з большовиками, захищаючи Київ од ворожого удару з півночі до обсадження позицій на схід від Київа корпусом Січових Стрільців.
14-го січня штаб Сірої дивізії й інженірна сотня виїхали з Конотопа по залізниці через Київ до Бердичова.
15-го січня 1-й Сірий полк, нічого не знаючи про в події чернигові, скінчив передачу позицій Чорноморцям і вантажився у вагони на стації Бахмач для відїзду, також через Ніжин, Київ до Бердичова. По закінченні погрузки мобілізовані козаки зробили мітінг і почали вимагати від командира полку пояснення: куди їх везуть, для якої мети, чому вони не залишаються на Чернигівщині і чому їм не видали на руки повністю набоїв і бомб. Командир полку наказав полковому адютантові оголосити козакам, що мітінг серед військових, а особливо сірожупанників, є явище недопустиме — злочинне, що він ніколи справоздання підлеглим не давав і давати не буде, балакати з мітінгуючою мерзотою не бажає, що хто почуває себе військовим, довіряє свойому командуванню й бажає захищати Рідний Край від московської навали най сідає до вагонів, решта ж може йти собі на всі чотирі вітри. Це зробило вплив. Мітінг зразу припинився. Половина козаків сіла до вагонів, а чоловіка 400, забравши свої речі, з рушницями пішли до дому.
У вечорі 15-го січня 1-й полк відїхав зі стації Бахмач, а за ним відїхав арматний полк з бронепотягом „Палій“. 4-й Сірий полк виїхав із Ніжина до Київа 16-го січня, залишивши до 300 дезертирів, мобілізованих козаків.
До вечора 17-го січня ешалони сірожупанські були затримані на стації Київ, а потім їм було дозволено відправитись до призначеного
91
