Люїса; в с. Плищівці — Лохвицький курінь — 80 багнетів і 2 кулемети; в с. с. Бехах, Воронові, Пащинах — Винниченківський піший полк — 600 багнетів і 10 кулеметів та чота Звягельської батареї — 2 гармати: в с. Чихирах — батарея 55-го Народнього Визволення полку — 2 польових гармати — і Лохвицького Республіканського кypіня 50 багнетів. В с. с. Сарновицях, Татарновичах, Обиходах, Ходаках та в Жабчому, Купищі, Яблонівці й Лугинах ледве вдалось вислати на розвідку кіннотчиків Чорного кypіня смерти. Третина сірожупанників находилась у резерві на стації Коростень-Подільський при штабі групи. Бронепотяги несли варту на позиції на лінії річки Шестень по черзі. Чорноморський технічний курінь мусів підтримувати спокій і порядок в м. Іскорості. Чорний курінь смерти мав стоянку в ешалоні на стації Коростень-Житомирський, а Запорозька кінна сотня — на стації Коростень-Центральний.
Больщовики, маючи сильний резерв у м. Овручі, тримали (тільки прибувших на фронт): в с. Ігнатполі і на стації Ігнатпіль — один полк піхоти — в середньому 2.000 багнетів — і 2 гармати та два бронепотяги; у Млинах 2 баталіони — 1400 багнетів — і 2 гармати; в с. Мязівці 1 батальон — 700 багнетів; у с. с. Полчі, Закусилах, Народичах — кінні розїзди (всього до 300 шабель).
Весь цей час велись бої між сильними розвідчими відділами. Кілька разів большовики робили спроби захопити Васьковичі, але кожний раз були відбиті. Приблизно 5-го лютого невеличкий відділ большовиків пробрався в Яблонівку і разом з місцевими большовиками зробив повстання, але воно було зліквідовано відділом Сірих з резерву, при допомозі одного бронепотяга.
12-го лютого в керування Коростенськими операціями вступив штаб Північної групи Східнього фронту, який прибув з полками корпусу С. С., арматою та кіннотою з під Київа. Сірим тоді було дозволено відступити в тил на стацію Шепетівку.
15-го лютого Сіра дивізія одержала наказ розташуватись в м. Житомирі й поповнятись мобілізованими. Але не встигли Сірі ще як слід підготовитись до прийняття мобілізованих, не кажучи вже про відпочинок, як Коростень був зайнятий большовиками, що почали загрожувати і м. Житомирові. Штаб Північної групи Східнього фронту прибув до Житомира й рішив дати відпочинок стомленим частинам С. С., а фронт наказав зайняти сірожупанникам.
25-го лютого 1-й, 2-й і 4-й Сірі полки, 1-ша батарея арматного полку та інженірна сотня сірожупанників зайняли фронт Турчинського відтінку, змінивши всі частини Північної групи, за виключенням бронепотяга „Стрілець“, що бився раніше із Сірими на Коростенському фронті. В керування відділом Сірих у підлеглості штабові Північної групи Східнього фронту вступив командир 1-го Сірого полку полковник Ганжа, а осаулом штабу відділу був призначений хорунжий Прохода.
Попередній командир 1-го полку полковник Пузицький був призначений начальником 17-ої пішої дивізії, куди він і виїхав з м. Житомира 20-го лютого, розставшись зо старшинами, що полюбили й поважали його за енергійність, рішучість, уміння керувати й за його безнастанні турботи тільки про користь і добробут Сірих. На знак своєї прихильности й
95
