З відділів 2-го і 4-го полків був складений маленький загін для оборони стації Романів на випадок наступу. 9-го березня цей загін змінив відділ 3-го полку, що прибув з Чуднова, а через кілька день Сірих змінив Наливайківський полк 17-ої пішої дивізії.
1-ша батарея арматного Сірого полку, що вирушила з Турчинки до Бердичова походним порядком з охороною 25 кіннотчиків 2-го Сірого полку, 8-го березня в районі Троянівки потерпіла від нападу 300 большовицьких кіннотчиків, що несподівано наскочили на Сірих. Всіх старшин й козаків сірожупанників большовики порубали й замордували за винятком 5 чоловіка, що втікли на добрих конях.
До 12-го березня Сіра дивізія скупчилась на стації Шепетівці. Тут почалось глухе незадоволення сірожупанників на штаб дивізії, який навіть під Бердичовим виявив свою бездіяльність. Дивізійний командир, сотник Палій, скликав на нараду всіх старшин дивізії, наслідком якої було уступлення сотника Палія з посади дивізійного командира, а замісць нього був призначений підполковник Абаза.[1] Тяжкий це був час для Сірої дивізії. Її неправдиво обвинувачували в навмисній здачі большовикам Бердичова, й кружляли чутки про розформування Сірої дивізії. Серед козаків почалась деморалізація — відкрито висловлювались погляди, що так продовжувати далі визвольну боротьбу не можна й що ліпше скласти зброю...
Штаб дивізії послав до пана Головного Отамана в Проскурів делєгацію з 3 старшин і 2 козаків щоб правдиво зясували події під Бердичовим та прохали дати Сірій дивізії відпочинок в тилу для приведення себе до більшої боєздатности й введення належної дисципліни. В цей час на стації Шепетівці були два представники Трудового Конгресу, які давали інформації Сірим й доказували необхідність завзятої боротьби
100
- ↑ Хто усунув командира Сірої диізії сотника Палія і призначив підполковника Абазу? Наколи це був акт Зверхньої Влади, то це було нормально. Наколи ж це був наслідок „наради всіх старшин дивізії", то цілком зрозумілим стає, що від цієї „демократизації" один крок був і до деморалізації. — Редакція
сірожупанники в потягах поїхали до Шепетівки, залізниця до самої Шепетівки залишалася без жадної охорони, і ворог міг без перешкод йти доки бажав би; щоб припинити ворожий наступ, я взяв 130 багнетів 1-го полку, які вели боротьбу з місцевими большовиками в Чуднові, а також поодиноких козаків 1-го і 3-го полків в лічбі до 40, які приєдналися після бою до штабу корпусу, і обсадив цими силами фронт біля Чуднова, чим прикрив міст через річку Тетерів. Резервна сотня Слобідської охорони залізниць, яка одмовилась виконати наказ мій залишитись на стації Чуднів і обороняти її, — була обезброєна і відправлена під охороною до штабу Головного Інспектора Військ отамана Осецького. Через сутки до Чуднова підійшло ще 140 козаків Сірої дивізії під керуванням начальника штабу дивізії, старшини Морозевича.
Поінформувавши докладно штаб отамана Оскілка й отамана Осецького про становище в напрямку Шепетівка—Бердичів, я одержав наказ отамана Оскілка, завертати всі ешалони, які прямують із Бердичова на Шепетівку і Рівне, повернути їх назад і зміцнити фронт біля Чуднова.
Через два дні в Чуднів прибули на зміну загону Морозевичевого 150 козаків Сірої дивізії під керуванням військового старшини Дейнеки. Але ж вони не принесли ніякої користи, почали мітінгувати і свавільно залишили фронт. Телєграма військового старшини Дейнеки від 11-III — яскраво змальовує настрій козаків Сірої дивізії і їхню боєздатність".
