Перейти до вмісту

Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/119

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

віддав розпорядження по телефону на стацію Орепи: „Наказую відступати“. Зхопивши власноручно телеграфний апарат, він побіг до паровика, на якому втік і більше не повертався. Бувший тут випадково ocaул 1-го Сірого полку, відмінив розпорядження Гусаренка і припинив паніку. Керування групою обняв командир 4-го Сірого полку, сотник Шелер.

29-го квітня Новоград-Волинський відтинок фронту був поділений на бойові участки між частинами групи, та почалась підготовка до наступу і встановлення звязку з 17-ю пішою дивізією. Частини групи прийняли таке положення: відділ 1-го Сірого полку — 200 багнетів і 6 кулеметів під керуванням сотника Балабая в с. Горки; там же 15 кіннотчиків, які мали за завдання звязатися з передовими загонами 17-ої дивізії в с. Пищові; на західній стороні с. Ореп — застава 1-го полку — 15 багнетів і 1 кулемет; на хут. Левицького 4-й Сірий полк — 200 багнетів і 6 кулеметів та бронепотяг; на хуторах між Орепами й Горками 1-й Тульський полк — 250-300 багнетів; по хуторах між Орепами і Стрийовою 2-й Тульський полк — до 250 багнетів; в Киянці й Кийковому став загін 17-ої пішої дивізії під керуванням сотника Байка (бувшого сірожупанника); Звягельська арматна батерея — 2 польових гармати — біля стації Орепи.

Большовики мали приблизно: в м. Яринь до 800 багнетів, в Юрковщині до 300 багнетів, 200 шабель і 2 гармати, на залізниці 2 бронепотяги і 400 багнетів, в Стрийовій до 300 багнетів, в Суслах також до 300 багнетів і 2 гармати, в Гульську до 200 багнетів і 100 шабель і в Новоград-Волинському досить значний резерв.

День 29-го квітня пройшов в інтенсивній рушничній, кулеметній (надто в районі Горок) і гарматній перестрільці: большовицькі кінні розїзди (надто в ночі) забиралися в район с. Жалібного і заводили там страшенну кулеметну стрілянину (з Люїсів), чим деморалізуючо впливали на частини групи, здеморалізовані й без того, надто 1-й і 2-й Тульські полки, які не мали налагодженого апарату постачання і яких довелося харчувати Сірим.

30-го квітня повинен був розпочатися наступ но Новоград-Волинський. Лівий загін групи (1-й Сірий і 1-й Тульський полки) мав задачу — вибити за всяку ціну сильні ворожі частини з Ярині—Юрківщини і, ввійшовши в звязок з 17-ю дивізією, яка в той день (згідно з наказом штабу Північної групи, якому Новоград - Волинська група також підлягала) мала вести наступ на Новоград-Волинськ з заходу, в контакті з нею продовжувати наступ на стацію Новоград-Волинський. Правому загонові наказано було (17-ої дивізії — сотник Байко) зайняти Гульськ і, забезпечуючи ліве крило групи, по можливости, тримати звязок з Січовими Стрільцями, загін яких мусів бути в с. Баранівці. Середньому загонові (4-й Сірий, 2-й Тульський і бронепотяг) наказано було захопити Стрийову і, в залежности від ходу операцій на лівому крилі, зайняти Сусли та вийти на лінію річки Случа. Але, замісць цього наступу, довелось відступати, бо большовики великими силами повели енергійний наступ з Бердичівського напрямку на Шепетівку.

1-го травня ранком ледве встиг пройти через Шепетівку ешалон з постачанням Сірих. Частини групи з боями відходили: 1-й Сірий полк по

107