Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ІЛЬКО ГАВРИЛЮК.

З величнього минулого.

Десять років минуло з дня проголошення IV Універсалу, в якому стояли памятні слова:

„Від нині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні в кого незалежною, Вільною Суверенною Державою Українського Народу“.

Ці слова раз і назавжди, здавалося, здійснювали ту остаточну мету, за яку Україна змагалася кілька віків. Але сталося инакше. З перших же днів проголошення Універсалу треба було змагатися за здійснення тих ідеалів, які в ньому проголошувалися. Почалися роки невпинного змагання, роки надлюдської боротьби.

Десять років минуло з того часу, а перед очима проходять спогади і події всього пережитого, такі свіжі, такі яскраві, наче все діялось вчора.

***

Було кілька днів до відкриття Всеросійських Установчих Зборів, Я був обраний до цих Зборів від Херсонщини. Окрім мене, з українців на Херсонщині ще було обрано: професора М. Гордієвського, інженера В. Голубовича, В. Чехівського та вчителя Тришевського, нині вже небіжчика, забитого большевиками.

Владу в Росії на той час вже захопили большевики, й ми — українські представники — добре розуміли, що законодавча праця буде там неможлива, але все-таки вирішили зїхатися, аби заманіфестувати нашу солідарність і проголосити свою деклярацію. Де-яким представникам пощастило добратися до Петрограду, а де-які, серед них і я, не встигли, бо комунікація вже й під той час стояла зле, а Установчі Збори по першій же добі большевики розігнали.

Тоді Український Уряд видав наказ, аби всі члени Всеросійських Установчих Зборів від України зібралися у Київі й приняли участь в парляментарній праці Центральної Ради.

Ще задовго до проголошення IV Універсалу, большевики, користаючи з революції, мали можливість і на Україні провадити цілком вільну пропаганду своїх їдей.