Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Користаючи з неосвічености і малосвідомости робітництва й селянства, взялися вони до роботи: до сіяння розбрату між українськими масами та інтеліґенцією; ріжними провокаціями викликали вони між українським суспільством недовірря до Українського Уряду та Центральної Ради.

Уряд наш на той час не мав ще по всіх місцях своєї незалежної адміністрації, а через те робота большевицьких орґанізацій розвинулася до жахливих розмірів. Становище ставало чим-раз тяжче. Треба було рятуватися. Вжито було всіх заходів щодо орґанізації певних національних військових частин, а на фракційних нарадах раз-по-раз піднімалися дебати про видання акту цілковитого відокремлення від Московщини.

Але на той час по всій Україні, й особливо біля Київа, були ще великі російські залоги, які що-раз більше большевичились і таким чином утворювали для нашої праці несприятливі й тяжкі обставини.

Незабаром велика російська частина, розташована на лівому березі Дніпра, з величезною артилєрією, збольшевичилася вкрай і зачала одверто готовитися до маршу на Київ. Центральна Рада й Уряд опинилися перед великою небезпекою.

Не зважаючи на те, що праця над зорґанізованням українського республіканського корпусу ще не була закінчена, наш Уряд вирішив узяти ініціятиву до своїх рук і збольшевичену залогу на Чернигівщині зліквідувати. В той час, окрім заложеного вже давніше полку імени Богдана Хмельницького, зорґанізовано ще полки: гетьмана Петра Дорошенка та гетьмана Павла Полуботка; решта-ж полків, як полк імени Тараса Шевченка, понтонний та авіяційний курінь і инші, були ще в стадії формування, отже не боєздатні. Не вважаючи на те, Уряд все-таки видав наказ обезброїти збольшевичену залогу й вислати всіх салдатів росіян за межі України. Наказ цей українські відділи виконали блискуче, і в час прибуття членів Всеросійських Установчих Зборів до Київа, безпосередньої загрози для нашої столиці вже не було.

Разом із цими подіями почалось і офіційне загострення між Українським Урядом та „Російським Совітом Народніх Комісарів“. Большевицький „Совіт“ уперто домагався, щоби Український Уряд вислав до Росії величезну кількість хлібних запасів безплатно. Український Уряд, звичайно, цю вимогу відкинув, сповістивши, що між Україною та Росією можуть бути лише торговельні зносини, на підвалинах справедливого обміну або платні валютою. Большевицький Уряд, одержавши таку відповідь, постановив захопити українські землі силою. Разом із своїми ставлениками „Харківським Совітом Народніх Секретарів“ він кинув на Україну, під проводом Муравйова та Антонова з одного боку, й відділів „Харківського Совіту“ з другого, значні військові відділи. Для України зачалися часи страшні й траґічні. А сил було так небагато. Наші частини, що билися з большевиками на фронтах без резервів, без відпочинку, вже знесилювались і на допомогу їм довелося вислати, під командою Си-