Памятаю добре, як під час цієї подорожи професор Грушевський розвивав свій погляд до большевизму. Зі всією силою своєї ерудиції, він доводив утопічність комунізму, як ідеї взагалі, й абсурдність большевицької совітської системи зокрема. Як потім, вже на еміґрації, цей старий громадський діяч, цей досвідчений європейський політик, міг еволюціонувати аж до повороту в утопічне царство комунізму — для мене цілковита загадка!…
На другий день до Київа прибув Симон Петлюра. У звичайній вояцькій шинелі, з багнетом за плечима, він ішов на чолі чорних гайдамаків, бадьорий, енерґічний. Дивлячись на нього, вірилось, що тепер ми переможемо! Козаки вже й тоді любили його дуже, йшли за ним на все.
В той же день всі військові відділи зеднано під його керуванням. Бій не припинявся й уночі. Другого дня приступом взято арсенал, і до вечора виступ большевиків у Київі було зліквідовано,
Життя почало входити в норму. Знов вирушили трамваї, повідчинялися ресторації, їдальні, крамниці, почали функціонувати театри.
Зявилася можливість нормальної праці в Центральній Раді й по всіх державних інституціях.
Серед таких обставин закінчено IV Універсал, обговорено, виправлено й 22 січня 1918 року пізно вночі цей, великого значіння акт приняла Центральна Рада.
Сталося: Україна — Самостійна Суверенна Держава.
23 січня вже весь культурний світ знав про непохитну волю українського народу.
Того-ж дня Україну, як Самостійну Республіку, визнали центральні держави, й у Берестю підписано мирову угоду.
Другого дня з-за Дніпра почали знову доноситись гарматні вибухи. То латисько-московська навала тиснула наші війська. Майже вдесятеро були більші сили ворога, але українські частини, маючи в душі своїй святий заповіт боротьби за Батьківщину, боролися героїчно й увесь час відступали з боєм.
Все ближче й ближче гарматні вибухи, все більше й більше знесилювалося наше козацтво й не було вже надії втриматися на лівому березі, — треба було відступати за Дніпро, але це вже нас не лякало.
Доля України була правно вирішена у своїй столиці, в свойому парламенті. Самостійність було визнано, мир підписано, й окупація большевиками теренів України — ми знали — буде тимчасова.
Вночі українські відділи відступили за Дніпро до Київа й там закріпилися. Бій тривав цілий день. Большевики кілька разів намагалися перейти на правий беріг, але кожного разу зустрічали героїчний опір і відходили.
