„Командирові 4-го кулеметного куріня. 10 листопада 1920 року о 21 годині.
2-ій кулеметній бригаді наказано: до 8-ої години ранку 11 листопада обсадити позицію на схід від села Озаринець по горбах: від села Борщівки до перехрестя доріг, що йдуть на Могилів з Коневи. Комбриг наказав:
4-му куріневі заняти позицію до 8-ої години ранку 11 цього листопада від с. Борщівки до дороги, що йде з Озаринець на Садову.
3-му куріневі — вправо від 4-го куріня, до перехрестя дороги з Озаринець з шосою. Куріневі мати резерв. Штаб бригади в с. Ізраїлівці. Ранених направляти на Нову-Ушицю.
Заступники комбрига: командири курінів: сотники — Михайло Бензель та Петро Середа.
Начопервід 2-ої кулеметної бригади хорунжий Олександрів“.
Цього наказа було послано командирам курінів через командира кінної півсотні, якому було наказано вирушити з півсотнею до командира 4-го куріня й, будучи в його розпорядженні, помогти йому встановити звязок з 3-ім курінем та частинами 3-ої Залізної дивізії. А потім, по можливості, звязатися з ворогом. Але ще до отримання цього наказу командир 4-го куріня, сотник Бензель, прибувши до Сказинець, згідно з моїм наказом, та маючи на меті посуватися далі на Садову, навязав звязок з частинами 3-ої Залізної дивізії і, довідавшись від кінноти, що піші частини відійшли на лінію Озаринці–Вендичани, зарядив відступ на ту-ж лінію, повідомивши про це і командира 3-го куріня.
Останній, давши людям невеликий відпочинок, теж вирушив за 4-им курінем на Озаринці. Лишивши батарею в районі Ізраїлівки, я з начальником штабу поїхав до Озаринець, щоби, зєднавшись з курінями, про відхід яких я був повідомлений, помогти командирам курінів обсадити призначені їм позиції.
На шляху Вендичани–Могилів я зустрів кінну частину 3-ої Залізної дивізії, яка йшла з Вендичан. Запитаний про напрямок начальник частини відповів, що кіннота відходить для скупчення. Але куди, то цього я не міг довідатися.
Зустрівши 4-ий курінь в Озаринцях на відступі, я затримав його для того, щоби вияснити, чи відхід 3-ої Залізної дивізії, яка може мати своє спеціяльне призначення, чи цей відхід диктує й нам відступати? Це була дуже тяжка задача для розрішення. Був наказ про те, що треба обсадити певні позиції, в той-же час рух инших частин показував, що обсадження тих позицій не має жадної рації. Порадившись з командирами частин я рішив відійти до лінії Ізраїлівка–Юрківці для того, щоби затримавшись там, навязати звязок зі штабом кулеметної дивізії та найти 1-шу кулеметну бригаду, якої в Озаринцях не було. Куріні почали відходити з Озаринець. Це було о 4-ої годині 11 листопаду.
В цей час я послав доповіщення начальникові дивізії про те, що частини 3-ої Залізної дивізії відходять, та що я теж відхожу на
