за нашу Державність. Військо одержить від Вищого Камандування ті завдання, які воно повинно надалі виконувати. Правительство Республіки для державного діла перебуватиме в певному місці, щоб, маючи звязок з народом і військом, керувати справами України і заступати її перед другими державами і народами так, як цього будуть вимагати інтереси нашої Республіки.
Правительство не припиняє своєї діяльности і доложить усих сил, щоб боротьба українського народу за визволення була доведена до успішного кінця.
Панські порядки нового гетьмана, генерала Денікина, вже підняли проти себе весь трудящий нарід України, всю українську і не українську демократію. Понад Дніпром ідуть великі повстання українського народу проти російських чорносотенних завойовників. Крім повстання в тилу Добровольчої армії, її силу підриває наступ Червоної армії із Совітської Росії.
Господарюванням чужоземців Україна доведена до крайньої руїни і безладдя. Нарід України і наше республіканське військо знає, що в большовизмі порятунку не має. Большовицький комунізм на українському ґрунті не приймається, він може посіяти тільки нову міжгромадську війну, нове кровопролиття, втретє знищити Україну матеріяльно.
Вояки Української Армії і весь Нарід України! Нехай ваша віра в нашу народню справу не захитається ні на мить.
Тяжкий момент, який переживає наш рідний край, вимагає від нас великої саможертви. Але ніщо на світі не дається без боротьби. Двохрічною своєю боротьбою з ворогами України ви поважно поставили перед усім світом справу визволення нашого народу. Всесвітній соціялістичний конґрес в Люцерні 8 серпня цього року одноголосно признав Українську Самостійну Республіку. Весь щиро демократичний і соціялістичний світ дивується нашій впертій і невпинній боротьбі з своїми ворогами за національну і соціяльну справедливість.
Успіхи наших ворогів не довговічні, бо на чужі гроші і чужою допомогою, а не своєю внутрішньою силою держиться армія Денікина. Українська Народня Республіка держиться своїми власними силами і, наперекір нашим лютим ворогам, вона буде жити вільно і самостійно. Як ранійше, так і тепер нашим кличем буде — Самостійна Народня Республіка. Тільки в самостійній республіці може трудящий нарід України, без ріжниці національностей, здобути собі землю, волю і громадянські та національні права.
Нехай живе вільний Нарід України і його Незалежна Народня Республіка!
Голова Директорії і Головний Отаман С. Петлюра. Голова Ради Народніх Міністрів і Міністр Внутрішних Справ І. Мазепа. Міністр Преси і Пропаґанди Т. Черкаський. Міністр Праці О. Безпалко. Міністр Єврейських Справ П. Красний. Керуючий Міністерством Почти і Телеґрафів Паливода. В. О. Міністра Народнього Господарства Г. Солодар. Державний Секретар Л. Шрамченко.
М. Любар на Волині, 2-го грудня 1919 року“.
