ла в турботі, бо такого вчинку з боку Українців Наддніпрянців ніхто з ворожого стану не сподівався.
Командування Добровольчої армії, щоб відновити ситуацію, хотіло з Винниці вислати бронепотяги, але ж, завдяки заходам Галицького командування, бронепотяги в своїй акції спізнилися.
Загалом, успіх був би цілковитий, коли б не, ще й досі досконально не зясований, вчинок кінного полку ім. Максима Залізняка, якому Волинська дивізія, що була в північній колоні, доручила була захопити стацію Голєндри, задля забезпечення марш-маневру нашої армії з півночі (з Козятинського напрямку). Волинці повідомили, що полк не виконав свого завдання і залишив в більшости армію. Цим було поставлено всю нашу операцію під загрозу з півночі. Волинці встигли вжити належних заходів, проте їх кінноті було заподіяно шкоду, бо треба знати, з якими труднощами в революційні часи сполучалася орґанізація кінних частин.
Від полку Максима Залізняка (200–300 коней) залишилася ледви одна сотня під керуванням сотника Голуба, яка продовжувала свою дуже хвальну службу й на далі в лавах Волинців.
Під Любаром армію залишили елєменти, що співчували волоховщині, під Козятином та Винницею — ті, що зневірилися в нашій справі й побачили в добровольцях непереможну силу; далі пізніще ми будемо бачити, що на чергу денну стає ще раз питання про відносини Армії до Радянської влади. І, таким чином, поруч з набуванням знов певної військової орґанізації йде зміцнення політичної ідеольоґії української армії, як національної збройної сили.
Захоплення найближчого повітового міста Липовця являлося цілком необхідним і негайним, як з метою політичної розвідки, так і для поширення пляцдарму; по відомостях в місті стояло 300 чоловіка піхоти добровольців.
Справу цю Командування доручило кінним частинам 3-ої стрілецької дивізії й дивізії Київській шід загальним керуванням отамана Ю. Тютюнника.
13-XII Київська дивізія перебувала в м. Вахнівці (12 верстов на північний захід від м. Липовця); ранком 14-XII кіннота Київців зосередилася в м. Зозові (5–6 верстов на північ від м. Липовця) і звідти заатакувала місто Липовець; кіннота ж 3-ої дивізії (полк. Яворський) зробила свій напад з заходу. Добровольча залога й влада міста заздалегідь відїхала до Винниці; „государственная охрана“ спішно склала свою зброю.
Комендатуру міста взяв на себе полковник Трутенко. В занятому районі Самгородок–Вівсяники–Липовець–Прилуки Армія У. Н. Р. 15-XII перебувала в денному спочинку.
18