З заняттям Липовця закінчилася наша операція щодо прориву добровольчого фронту й скінчилася для нас, на загал, цілком успішно: армія наша, що 5-XII перебувала в повному оточенню, 10-XII була вже в новому районі, в запіллю добровольчої армії. Висновки:
- 1) Напрямок і дільницю ворожого фронту, що були вибрані для прориву армії, треба вважати правильними й доцільними як з політичного, так і з воєнного боку.
- 2) Важкі й мало здатні до серьозного бою колони наші використовують при виконанню свого завдання дуже влучно манівці, нічну хуртовину і скорість маршів; командування всіх відділів вимагає від війська останніх, майже надлюдських зусиль. За 4 доби жахливими шляхами пройдено було 150–200 верстов.
- 3) Приклад начальників, що персонально йдуть на чолі колон і являються для всіх підлеглих зразком витревалости, тягне за собою решту козацтва.
- 4) По приблизному підрахунку в чотирьох військових ґрупах, а саме: Запорозькій, Волинській, Київській з частинами корпусу С. С. і Збірній, до складу якої входили: 3-тя Стрілецька дивізія та Юнацька Школа, — з Любарського району було виведено від 8 до 10 тисяч чоловіка при 2.000 шабель та багнетів і при 12 гарматах, але штаби, обози, нестройові частини й транспорти хорих переважали над здатними до бою окремими військовими частинами й складали до 75% всього складу армії.
- 5) Цей перший успіх, після довготревалих важких арієргардних операцій, відбився на військові з морального боку, дуже добре. Жовто-блакитний прапор гордо маяв над військом, і в масах почувалася більша самопевність.
Опинившися в ближчому запіллю Добровольчої армії, військо наше, яко добрий „таран“, хитнулося вправо та вліво і почало нищити засоби руху і звязку Добрармії.
Прихильні нам чутки прибільшували нашу кількість. По широких просторах України відгукнулися повстанчі орґанізації.
Загони Махна по Дніпровських плавнях розвинули свою працю. Все це зробило неминучою катастрофу армії ґенерала Денікина на Україні.
Першою почала відступати Бердичівська група Добрармії. Цей відступ де-далі перетворювався в загальну дезорґанізовану втечу добровольців до Чорного моря.
Штаб ґенерала Денікина оповістив за наш прорив на його запілля такою телеґрамою: „Розбита нами Українська Армія опинилась у нас в глибокому тилу“. Дійсно, несподівана поява нашої армії в тилу Денікина навела на добровольців невимовний жах, який можна було б ствердити низкою фактів.
Одначе цей відступ Добровольчої армії був небезпечний і для нас, бо шляхи наші перехрещувалися. Добровольча маса 19
