котилася на південь, а нам треба було простувати на схід; стомлену, ще не реорґанізовану армію нашу Командування мусіло ухиляти від боїв з дужчими ворожими частинами.
Марш у грудню; захоплення Уманщини між 15-XII-1919 р. — 12-I-1920 р. (схема ч. 1). Десятиденні марші, що відбулися в другій половині грудня, в зоні Липовець–Тараща–Умань, в прифронтовій смузі Добрармії, мали за завдання уникати найважніших артерій Руху, по яких відходили частини Добровольчої армії, а крім того власним рухом і переґрупованнями замітати свої сліди й наміри.
Ці марші гостро врізалися в память його участників. Ніхто їх не забуде, вони перенесуться в покоління, як приклад „марша відчаю, марша проти розуму, але строго розрахований на психольоґію мас і опертий на патріотизмі Українського війська“ (П. Певний). Марш цей можна ілюструвати багатьома цікавими прикладами, коли дотепність, відвага, бистра орієнтовка виводили частини з прикрої, а дуже часто й важкої ситуації.
Були випадки, коли наша колона входила в один бік села, а з протилежного виходили Денікинці й навпаки; обозам в цих випадках приходилося відогравати ролю першої допомоги тильній охороні.
Перетомлена, нашів одягнена, обтяжена великою кількістю хорих Українська Армія, в тих тяжких обставинах точно виконувала всі накази Командування, яке, будучи натхненим героїзмом старшини й козака, напружувало весь свій мозок, здібність й досвід, щоби вийти скорше в район, порівнюючи спокійний.
Штаб Армії, Запорозька та 3-тя Стрілецька дивізії йшли в центральній колоні, маршутом:
16-XII Ординці–Жидівці–Должок–Андрушів–Пшенів–Чорнявка.
18-XII Чорнявка–Скала–Вербівка.
21-XII Вербівка–Животів–Дубрівка.
22-XII Дубрівка–Пятигори–Оддайпіль.
27-XII Оддайпіль–Тихий Кут.
28-XII Жашків–Побійна–Красний Кут–Нова Гребля.
29-XII Нова Гребля–Кривець–Крачківка–Іваньки.
20
