сторожі, на чолі з начальником сторожі та усією канцелярією його, було захоплено також багато ріжного майна, а головне одягу (з денника Запорожців).
Великого значіння ці сутички не мали; значіння їх було більш моральне; по 5–6 годинах Київцям, вже під натиском добровольців, довелося залишити Жашків, бо це був пункт, через який відходили на Уманьщину й далі на південь добровольці.
Марші та стале гостре поготівля перетомили наше козацтво. Крім того не було змоги хоч трохи перевести намічену ще раніще реорґанізацію ґруп на дивізії, а також инші орґанізаційні наміри. Неґативні наслідки цього вже були помітні на прикладі Збірної ґрупи полковника Трутенка.
Через те Командування вирішило 27-XII повернути на південний схід в затишніше місце, на Уманьщину і 30–31-XII захопити саме місто Умань, в якому в той час ще перебували добровольці.
Останнє завдання мало бути переведене по такій схемі:
- 1) Відділ, ще мав складатися з Богданівського куріня, Кінного полку Костя Гордієнка і одної батареї (приблизно 300 багнетів, 120 шабель і дві гармати) під командою полковника Литвиненка, повинен був на ранок 31-XII захопити несподіваним наскоком місто Умань.
- 2) Київці мали забезпечувати акцію полковника Литвиненка з заходу (з Христинівки), а Волинці зі сходу (з боку стації Тальне); всі инші частини мали виконати свій черговий марш через стацію Поташ до села Роги; всі дивізії, після форсування залізниці, мусіли попсувати залізничний шлях і зробити неможливим скоре його полагодження.
- 3) Остаточне уґруповання для Армії намічалося на 15 верстов на південь від міста Уманя (в районі сел Дубова, Текуча та инших), а до м. Голованівського повинна була йти частина, що мала завданням забезпечувати розположення Армії з півдня. Штаб Армії — в с. Текуча.
В інструкції, що була надана полковникові Литвиненкові, катеґорично зазначалося, що після здобуття Умані всі частини його загону мають бути обовязково виведені з міста й розміщені десь недалеко біля міста, в самому ж місті, крім місцевої охорони, має бути встановлене військове патрулювання. Командування Армії сподівалося, що незабаром підійде червоне військо, і тільки таке уґрупования військ полковника Литвииенка забезпечувало б йому можливість вільного маневрування й співділання з иншими частинами нашої Армії.
Перехід всієї Армії через залізничну лінію Христинівка–Шпола відбувся в глупу ніч (в ніч проти 31-XII між селами Пала-
24