п. Дерещука. Вони жваво почали свою працю по орґанізації Уманьщини.
Редакція ґазети „Україна“, що з початку походу перебувала при Київській дивізії, випустила де-кілька нових чисел своєї газети, з матеріялом інформаційно-аґітаційного характеру; там були надруковані: оповідання з останніх подій коло Любара, про виступ Волоха, історичний крок Уряду й Армії, наказ про призначення нового Командування, досить цікава телеґрафична розмова начальника штабу загону полковника Литвиненка з начальником оперативного відділу Одеської ґрупи Добровольчої армії (Одеса) і т. п. Цим, без сумніву, редакція „України“ зробила важне діло, бо сливе місяць Уманьщина була цілковито відірвана від Українського Уряду та жила тільки чутками з добровольчих джерел, а що то були за звістки — догадатися не важко. В той час отаман Ю. Тютюнник друкував відозви до селянства, які були дуже влучні й фактично відограли ролю директиви для всіх повстанських орґанізацій та обєднували всю їхню діяльність; з наказу мого відозви ці поширювали й инші дивізії.
В наслідок зазначеної жвавої праці Армія наша придбала перших охочих-партизанів; загалом все утворювало добру атмосферу, і багатьом здавалося, що з Уманьщини розпочнеться знову державно-орґанізаційна праця на всю Україну.
Свят Вечір в 1919 р. Штабові Армії довелося провести в с. Роговому, яке не належить до пишних сел України, де посеред струнких рядків біленьких хаток можна було-б бачити заможніх, під залізними дахами, а громадські будинки: церква, школи, дім пан-отця, управа, — побудовані на мійський зразок. Рогове належало до типу сел, які повстали шляхом виселення бідноти за межі великих сел, — в данному разі міст. Перегонівки; в присілку хатки повитягувалися без особливої системи вздовж глибокого яру й в більшости скромненько притулилися до північного його боку, неначе шукаючи в його захисту від непогоди.
В село вступили ми під самий вечір, коли вже в поодиноких вікнах, в очерет закутаних хатинок, де-не-де стало виблискувати світло.
Квартирєр, що наблизився до колони, одрапортував, що мені, полк. Долудові й старшинам ближчого штабу, після принятого звичаю, помешкання відведено в хаті пан-отця. Проте по непевному тону старшини було видко, що він сам з того незадоволений і, немов виправдуючися, додав далі: „дуже тут бідно, пане Ота-
26