1919 року. Коли уважно придивитися до подій того часу, то можна бачити, що всюди явно чи таємно відограє значну ролю Волохівщина, в праці якої є певна послідовність і система.
Найдокладнійше до цього часу, з належним мотивуванням, що заслуговує на увагу, про Волохівщину росповів на сторінках часопису „Українське Слово“ бувший інспектор при Запорозькій ґрупі п. Г.
Головні тези п. Г. такі:
1) Автор вважає, що Омелько Волох був свідомим аґентом московських комунистів, якого протиставлено було популярній під той час на Лівобережжу постаті отамана Петра Балбачана, а всю Волохівщину автор вважає за орґанізацію, котра повинна була зруйнувати найбільш свідому та добре зорґанізовану ґрупу українських військ, яким був за часів Гетьманату Запорозький корпус.
Дійсно комунисти (як російські, так і українські, але кожний з своєю метою) мусили звернути увагу на Запорожців, бо знавці стверджують, що Запорозький корпус виглядав, як добра реґулярна військова частина, а головно був національне освідомлений (огляд, зроблений військовим міністром Рогозою та командиром німецького корпусу на Україні, якому підлягали Запорожці).[1]
Досить буде навести тут командний склад: командир корпусу отаман (ґенерал) Натієв, полковники — Балбачан, Сікевич, Загродський, Олександер Шаповал, Сварика, Болотов, Одинець, Алмазів, Петрів, Козьма, Сільванський, — все це поважні люде, фаховці й свідомі українці.
Над дезорґанізацією Запорожців велася праця в двох напрямках: свідомо Волох виконував директиви лівих українських С.-Р-ів, які хотіли таким чином захопити владу в корпусі, а цим самим досягалась одночасно мета й російських комунистів, себ-то колотнеча й дезорґанізація Запорожців.
2) В цій руйнації Запорожців автор зазначає такі моменти:
а) вплив Волоха на Вище Командування й політичні кола з тою метою, щоб дискредитувати отамана Петра Балбачана; низка листів до Вищого Командування, а нарешті, під час військової невдачи, самочинний арешт Балбачана — доконує це завдання (2-го січня року 1919 в Кременчузі). Тут було вжито метод, в революційні часи випробований: маса завжди в час невдачи шукає винуватця — „добрі політики“ попереджають бажання маси й самі вказують їй свою жертву.
б) Спроба Волоха перебрати владу над Запорожцями, щоб передати її потім комунистам, в березні року 1919, в районі стації Зятківці (коло Гайсина) не вдалася через рішучий опір са-
83
- ↑ Або як висловився Отаман Сальський 9 червня року 1919 — „Учив я воєнну історію, знаю ціну воякові — найславнішими в усіх віках були старі Запорожці і дорівнятися до них можуть хіба нові Запорожці“. Редакція.
