мого корпусу. При цьому Волох видав універсал, в якому влада Директорії касувалася, а Волох мав взяти на себе командування над Червоною Українською армією.
в) Коли Запорожці повернулися з Румунії в квітні року 1919, Волох знов силкується продертися до Запорожців на посаду командира дивізії, але дивізія відмовилася підлягати йому, й він далі виступає в ролі отамана всіх повстанських військ; отримує дозвіл на формування окремої Гайдамацької бригади й нарешті, таким чином, в листопаді року 1919 Волохівщина залишає Запорожців і переносить свою діяльність на повстанців (в районі Проскурова).
Треба дійсно дивуватитя тій активній відпорній силі, тому живому правдивому, часом може й інстинктивному розумінню справи, що виявляли Запорожці в боротьбі з Волохівщиною, котра намагалася зруйнувати цю найстаршу бойову частину. В цій боротьбі Запорожці були переможцями.
Розуміється, ми не можемо стати на точку погляду „Г“ що до оцінки Волоха, як звичайного аґента російських большовиків, про це свідчить й універсал ним виданий:
Народе Український! Ти скинув ярмо царя, скинув зрадника Гетьмана Скоропадського, але народ наш не прийшов до ладу й спокою.
В сучасний мент, тяжкий, відповідальний мент, коли Україну роздирають на частини чужинці, коли примушують битись один проти другого, нашою кровю, на наших кістках хочуть збудувати собі щасливе життя, годуватись хлібом від праці нашої, — в цей відповідальний мент, коли в Українській Народній Республіці влади на місцях не має, — ми, Запорожці, нащадки вільного козацтва України, оголошуєм законною владою на Україні Ради Селянських і Робітничих Депутатів, котрих будемо підтримувати зі зброєю до загину.
Вся земля без викупу переходе до трудового люду.
Ми, Запорожці, певні в тому, що від цього часу ніхто не поведе нас, Українців, одного проти другого, брата проти брата, Ради Селянських і Робітничих Депутатів зєднають нас у велику семю для боротьби з чужинцями-імперіялістами.
Народе Український! Памятай, що вся влада в руках твоїх. Ти великий господарь на своїй землі і від тебе залежить вся твоя воля, твій спокій і добробут.
Розберись-же, Народе Український, хто твій ворог — чи ті Українці, котрі зараз зі зброєю в руках ллють свою кров за рідний край, — чи ті, котрі приходять на Україну, щоб забрати хліб та усе твоє добро.
Народе Український! Народе на Україні сущий! Тепер Ви всі вільні і рівні!
Нехай живе вільна, незалежна ні від кого Українська Соціялістична Республіка Рад Селянських та Робітничих Депутатів.
21 березня 1919 року. Дієва Армія. Іменем Запорожців Отаман Омелько Волох. Командир Запорожців Отаман Поджіо. Заступник командира Отаман Данченко. Ствердив Отаман Волощенко.
Волох був типовим отаманом, „хитрий мальорос“, який в загальній руїні Армії думав добитися „найвищої влади“. Не маючи політичного досвіду, він хитався з одного боку на другий, нарешті виплив в сумні дні Любарської катастрофи. Вся біда була
34