Ці новини зясували детально ситуацію, і можна було кожний момент сподіватися підходу ще нових червоних частин. З огляду на нові обставини частинам Армії було видано наказ про вихід та зосередження в районі Перегонівки, Степанівки й Голованівського, тоб-то на два невеликі переходи на південь від Уманя.
Таким чином Волох і на цей раз уник справедливої кари, бо нарешті большовики повірили, що він змінив свої погляди.
Не довго тяглося святкування Волохівців; незабаром їм було запропоновано „укомплєктувати“ собою частини Червоної армії. З приводу цього Волох видав до свого загону такого наказа:
„Пролетарі всіх країн єднайтеся! Командуючий червоними радянськими військами Правобережжя України. Наказ № 53. Ревставка.
Згідно наказу Ревкома Правобережжя української комуністичної партії касується командування Правобережжя. Всі частини, підлеглі мені, входять до 3-ої бригади 60 дивізії. Товариші червоні козаки! Розстаючись і прощаючись з вами після довгої і тяжкої праці я певен, що й без мене ви будете продовжувати велике діло, почате нами. Ви вже зробили велику роботу, але перед нами ще більша, ще відповідальніша. Знищивши цілу низку ворогів пролетаріяту, остаточно ще не знищена на Україні Петлюрівщина — партизанщина. Петлюрівщина тепер сидить не тільки на Україні, але сидить у всіх буржуазних державах. Петлюрівщиною користуються тепер всесвітні посіпаки й поміщики, банкири, попи, купці й инші. Вони тепер всіх засобів вживають, аби підвести того, після кого так легко використають Гетьманщина та Денікинщина. Товариші червоні гайдамаки! Памятайте свій обовязок. Ще зусилля й ми переможемо. Сьогодня день обєднання червоного шлика з червоною зіркою — велике обєднання для спільної праці бідного селянства та робітництва. Обєднання пролетарських озброєних сил. Дивлячись на це обєднання буржуазія всього світу скрегоче зубами від лютости і труситься, як в пропасниці, від жаху. Так вперед же за всесвітню революцію! Хай виве III бойовий комуністичний інтернаціонал! Слава червоним гайдамакам! Слава червоним салдатам! Слава!!!“
Так покінчила своє істнування Волохівщина, а сам Волох помалу сходить на зовсім мале становище мурина, який у же „зробив своє діло“.
Перші організаційні кроки (грудень 1919 та січень 1920 р. р.). Залишаючи на боці випадок з Волохом наша Армія в районі Уманьщини одержала можливість трохи відпочити й розпочати свою реорґанізаційну працю, якою малося на меті перетворити рештки частин
37