Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

нашої Армії на військові орґанізми, що відповідали б характерові партизанських чинів з одного боку й давали б можливість, в разі потреби, перейти знову до нормальних формацій.

Маючи це на увазі Командування Армії встановило такі вимоги:

а) кожна ґрупа реорґанізується в дивізію тієї-ж назви, яка складатиметься з одної пішої бригади, одної арматної частини (2–4 гармати) і техничної сотні;
б) кожна дивізія зміцнює, як тільки можливо, свій кінний полк ріжними дрібними кінними частинами, а як що можна, то формує полк другої черги;
в) 3-тя Стрілецька дивізія продовжує формування 3-го кінного полку;
г) всі частини заховують свої бувші назви;
ґ) зайві штаби розформовуються та йдуть на зміцнення бойових частин;
д) особливу увагу ґрупи мають звернити на розформування всіх зайвих обозів, транспортів і нестройових частин.

Скоротити обози до minimum'а, як то вимагав характер наших походів, було неможливо, бо, за браком грошей, частини мусили мати при собі цукор, збіжжа, спирт — як засіб виміну.[1] Питання про заопікування хорими було особливо гострим, бо тиф продовжував свою руїнницьку працю й далі; здається не було жадної людини, що під час походу не перенесла б тої або иншої форми цієї хороби (треба пригадати, що тоді вся Україна була в тифозній пошесті). Більшість козацтва переносила цю хоробу на возах, і лишень де-яких було залишено по селах і містечках. Через те обози при Армії мусили бути великими.

Штаби Волинської та Київської дивізій стосунково були в доброму стані, що ж до штабу Запорожців, який одночасно мусив виконувати функції й штабу Армії, то тут справа виглядала значно гірше, бо, як то вже було зазначено вище, ввесь штаб Запорожців на стації Полонне був інтернований поляками; лишились тільки: армійський пан-отець Панцевський, два моїх адютанти — сотник Миколаєнко та четар Кочуржук, сотник Копец — начальник техничного війська, скарбник штабу, якому ледви вдалося втікти з полону з грошовою скринькою і догнати Армію вже під час походу, і сотник Пругло.

Сили штабу треба було збільшити. Для виконання обовязків начальника штабу був прикомандирований полковник Долуд, на вартового отамана призначено полковника Ткачука, якому одночасно було доручено справу контролю господарських справ Ар-

  1. Єдина валюта, яку посідала Армія в такій ситуації. Редакція.