Перейти до вмісту

Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ступовання Вищої Команди У. Г. А. може й одповідало інтересам „реальної політики“, але морально старшину й козацтво Галицьке не задовольнило, не одповідало їхньому політичному світоглядові.

Що загальному національному ділові цим було нанесено чималої шкоди, — теж говорити не приходиться.

Дальніпі події лише ілюструватимуть цей висновок.




Полковник Долуд, якого я вирядив до Винниці ще з Любара, щоб унормувати наше відношення з Галичанами для проходу Наддніпрянської армії через район їх розположення, вертався до нас через Хмельник.

По вирушенню нашої Армії в похід і коли роспочався відступ добровольців, у Правительства У. Н. Р. виникла думка знов схилити Галицьку Армію до спільних акцій з нашою Армією. З цією метою до Винниці було виряджено делєґатів Уряду: — М. Левицького і П. Феденка. Вони бачилися з полковником Долудом і йому, як відпоручникові Армії, запропонували передати мені запрошення вислати на цю нараду уповноваженого представника від Дієвої Армії. Такими представниками було виряджено, з відповідними інструкціями: — полковників Никонова і Вишнівського та поручників Веремієнка і Макаренка.

15-XII представники від нашої Армії в місці Липовці бачилися з Головою Ради Міністрів І. Мазепою і одержали від нього останні інформації. 24-XII вони взяли участь у Винниці в спільній нараді політичних й військових представників Наддніпрянської і Галицької України і, нарешті, підписали умову нової злуки Армій Наддніпрянської й Галицької в одну, з визначенням мене як Головнокомандуючого сполучених Армій. З боку Галицької армії умову цю було підисано отаманом Лисняком і четарем (поручником) Палієвим. Проте умова ця здійснена не була через ріжні обставини, з котрих найголовнійшою було фактичне розєднання нас большовицькою червоною армією, що в грудні врізалася клином ніж нами; ми рушили на схід, до Дніпра, а Галицька армія, спинившися на місці, опинилась в дуже критичному стані — в смузі між Большовицькою та Добровольчою арміями.

Дня 30–31-XII Галицькі частини залишили Винницю, а 1-I в ній заклався „Галицький Ревком“ на чолі з доктором Гірняком. Це привело Галицьку армію до нового договору з Москвинами ж, але цілком протилежного табору.

Договір з червоними знов поділив формально українське

43