Перейти до вмісту

Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вояцтво, про те кожна ґрупа залишилася вірною своїй національній ідеї і шукала спільного виходу із тяжкого положення.[1]

Командування Армії У. Н. Р. довідалося про Винницький договір (від 24-XII) лише 14-I-1920 року і прагнуло щиро до звязку з Галицькою армією; воно вже мало певні думки для дальшої спільної акції. В наказі по Армії від 16-I, ч. 18, с. Наливайка (на південь від м. Уманя) значиться:

„Галицька армія: — Відомостей про неї не одержано через брак звяку, для налагодження якого післано двох старшин: одного в район Балта–Бірзула, другого в район Хощевато–Гайворон. Галицька армія помимо того, що мала всі можливі засоби для налагодження звязку з нами, дотепер його не налагодила“.

Пізніше Командування одержало відомости, що Галицька армія так і не наважилася вийти на шлях активної боротьби.

В наказі, що видано по Армії У. Н. Р. перед переходом нею річки Синюхи (19-I-1920 р.), ще додано:

„По неперевіреним ще відомостям Галицька армія знаходиться на своїх старих місцях … … звязку з нею немає. Частина армії була оточена большовиками і була приневолена підняти червоний прапор“.




Розгром 3-ої дивізії під Животовим 26-ХІІ 1919 р.[2]

„Командуючий Армією генерал Омелянович-Павленко, маючи повні відомости про силу того відділу і знаючи, що з ним не зможе справитися Залізна дивізія, в ніч з 25 на 26 грудня тричі надсилав інформуючі накази, в яких категорично наказував до 4-ої години ранку 26 грудня залишити м. Животів, щоб дати шлях тому, занадто сильному полкові, що насувався з північного сходу.

Але наказ той виконаним не був, і тільки о 12 годині 26 грудня дивізія вирушила з м. Животова в напрямку на південний схід, без мір охорони — навіть з небезпешного лівого крила — з боку Тетіїва; наслідком того денікинська кіннота заатакувала колону головних сил цілком несподівано, і наші не мали часу не тільки розгорнутись в бойовий порядок, а й прийняти ту атаку. Піхота уперто боронилася і в більшости була порубана та дісталася до полону разом з усіма обозами, кулеметами та артилерією.

Лише кінна сотня під керуванням сотника Шульги вийшла цілою, бо не брала участи в бою, будучи в авангарді дивізії; так само більш-

44

  1. Єдина ідея вимагає єдиної волі. Редакція.
  2. В цілях всебічного освітлення подій того часу в Животові подаємо наступні артикули. Редакція.