ґійних, національно свідомих українців, старшин і урядовців, провадилась культурно інформаційна праця. Як хто вмів, той так і працював. Трохи шізніше в армії зорґанізувалася, з ініціятиви фронтовиків, армійська рада; вона переважно складалася із старшин воєнного часу. Ці старшини безперечно були патріотами, але щоб організувати військо і провести його через великий простір, занятий ворожим московським військом, яке переважало кількостю українців, цього мало; потрібно ще мати досвід, знання, а цього як раз їм і бракувало.
Тільки малому досвідові проводирів можна приписати такий сумний факт, як відсутність звязку місяцями між сусідніми дивізіями, корпусами, арміями.
З Українською Центральною Радою і військом теж був, порівнюючи, слабий звязок, але навіть і при доброму звязку Центральна Рада не могла дати фронтові не тільки відповідних історичному моментові вказівок, але і належної моральної підтримки, завдяки поглядам на реґулярне військо більшости свого складу. Багато енерґії затратили марно свідомі українці-вояки, щоби поширити український рух в цій армії і офіційним шляхом добитися українізації XXI-го корпусу, але ж в конечнім підсумкові наслідки були далекі від можливостей того часу.
Пробитися на Україну в кінці р. 1917 і початку 1918 всій масі українців-вояків XII-oї apмії орґанізовано і озброєно не повелося, крім невеликих відділів, і, як виняток, 175 пішому Батуринському полкові 44 пішої дивізії в цілому.
Отже конечної мети українського руху в XII-ій армії не вдалося осягнути, бо орґанізовано проводирі цього руху не привели вояків-українців на Батьківщину.
Причини цьому такі:
1) Непідготовленність до українського руху наших проводирів, що видко з слабої орґанізації — лихий, коли не сказати ніякий, звязок, відсутність аґентурної розвідки і инше.
2) Мала ще в той час, порівнюючи, національна свідомість Української вояцької маси, більшість якої марила, щоб найшвидче добратися до дому; крім того, частина українців була з „Зеленого Клину“, яким шлях був не на південь, а на схід.[1]
3) Вичикуюче ставлення до цього руху більшости старшин Генштабу і кадрових української національности, які могли дати належний напрямок орґанізації, але були занадто змосковлені.
4) Перешкоди російського командного складу до створення Українського війська.
5) Аґітація з боку москвинів взагалі, а пізніпше ще й боль
60
- ↑ В склад XII-ої армії входили, крім європейських, VI-ий сибірський і, здається, II-ий сибірський корпуси.
