Аґітація деморалізувала армію, Москвини почали втікати до дому.
З бігом подій на фронті припинилися бойові акції, наступило імпровізоване завішення зброї. Стало багато спокійного вільного часу, який дав можливість провадити далі працю по українізації полку. Штаб корпусу фактично вже був українізований і вже поступали розпорядження по частинах відносно української справи.
Був налагоджений звязок з українськими орґанізаціями инших частин і з Центром. В полку утворили полкову раду. Існував також і російський комітет салдатських депутатів. Почалася ворожнеча, як між орґанізаціями, так й окремими гуртками Українців і Москвинів. Часто-густо можна було чути сварки, в яких доводили кожний про свої права. Москвини, передбачаючи свій провал, повели сильну аґітацію проти Українців, висловлювалися навіть, що коли буде потрібно, то треба бути готовими виступити збройно для захисту скарбу полкового. В скорому часі прийшов наказ від ради салдатських і робітничих депутатів про демократизацію армії. В московському комітеті салдатських депутатів закипіла праця, почали говорити про ліквідацію майна, про поділ грошей, про виборне начальство, після слів перейшли до діла й міркування почали приводити в життя. В той же час полкова рада отримала наказ від Центральної Ради, щоб ніяких розпоряджень і наказів ради сялдатських і робітничих депутатів не виконувати і, з часу отримання наказу, підлягати Центральній Раді. До розпорядження й вироблення українських відзнак, козакам і старшинам залишатись надалі при старих pосійських погонах і кокардах, в відзнаку під кокардою нашити національну стрічку, а також приступити до енерґійної праці по закінченню українізації полку.
З одержанням наказу полкова рада на позачерговому засіданню вирішила не дати Москвинам нищити полкового скарбу. Але що робити? — переважаюча сила у Москвинів.
Перша розмова пішла про полкове знамено, з настрою деморалізованої темної маси видно було, що знамено буде, першим ділом, знищено. Українді зробили спробу не дати, захистити, але розмотовані Москвини, загрожуючи зброєю, відвернули намір Українців. Полкова рада звернулася за допомогою до штабу корпусу, який повідомив, що з сусідньої дивізії вирушили виділені Українці, в лічбі 700 чоловік, які будуть направлені до полку, що давало велику перемогу над Москвинами. Ця радісна для Українців вістка облетіла всі закутки полку. Притихло все. Очикуючи, часто поглядали в бік, звідки мала прийти сила, що допоможе зробити кінець. Ніхто не гадав, що це пройде тихо, без крови.
Не так давно крадькома, боязко поглядали через долину заплутану колючими дротами в бік, де виднілись насипи ворожих шанців. Тепер звідти небезпеки нема. Як там, так і тут вільно ходять, сходятся до купи, балакають, вимінюють хліб, мило на
65
