Перейти до вмісту

Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Наш ешалон по черзі другий. Двері вагонів були розчинені, всі тиснулись до дверей, щоб побачити, що буде робитися спереду.

Поперед ешалонів пішла плятформа з гарматою і кулеметами.

Довший час нічого не чути. Вже стало видно семафор стації Єлисавет, але була тиша, яка злостила козаків, „пропав заряд“, як казали. Ешалони всунулись на стацію, всі зацікавились, — чому ж тихо? — Де ті, що хотіли одiбрати зброю?.. Відповіди нема, не знають навіть, хто вимагав — вони повтікали. Опісля вияснилось, що в місті нема і не було ніякої збройної сили. Комісари взяли на „пушку“, думали залякати, але, коли зобачили гармату, то повтікали. По перону спокійно спацерували люде, не бачучи ніякої небезпеки. Українці, пізнавши своїх, з захопленням розповідали й жалілися на неможливе, тяжке сучасне життя під пануванням большовиків — Москвинів. З міста прибули представники від якихсь орґанізацій і привезли на грузовиках хліб, сало і инше. З подякою все приняли. Але тут не кінець. Знаменка вистукувала на апарату, щоб обовязково здати зброю, в противному бо разі загрожували виставити проти нас „красну ґвардію“. У відповідь на їхню вимогу, знову такий самий похід і на Знаменку, знову така ж сама зустріч — замість „красної ґвардії“ грузовики зі свіжим білим хлібом. Таким чином добрий шмат доpоги був пробитий з жовто-блакитним прапором, по якій дорозі решта частини, зі своїми обозами, спокійно могли рушати далі. Далі шлях на Кременчук. Кременчук мовчав, так на мовчанку й рушили. Наш ешалон йшов тихим ходом позад першого не більше, як на одну верству.

Тепер вже не тиснулися в дверях вагонів, а спокіно сиділи і були заняті зовсім иншими розмовами, але через де який час розмови й спокій переривають розриви гарматніх набоїв. Всі насторожились. Передній ешалон зупинився і обстріляний гарматами почав сунутися назад. До Кременчука десять верст, але ця невелика віддаль була загорожена лавою большовиків. Спереду на колії замітно було дим од паротяга, який приняли було за броневик, але це був ешалон, який розсипав своїх бойців вправо й вліво від колії, звідки чути було нервові стріли. В напрямку ворожого ешалона гармата наша дала кілька стрілів. Ешалони спинилися один за другим, люди шикувались по сотнях. Штаби орієнтувалися. Не гаючи часу, з плятформів другого ешалону згрузили чотирі гармати, які стали на позицію. Поперед гармат піші сотні розсипались в розстрільні. Ні в кого на обличах не помiтнo ляку — всі спокійні, нікому не новина чути свист ворожих куль, всі загартовані в боях великої світової війни. Почувся стріл з нашої гармати по ворожому ешалону, за ним другий, третій і через кілька хвилин досвідчене око старого, бойового гарматчика, влучними стрілами гнало ворожий потяг. Розстрільні твердо й сміливо рушили на безпорядочні, нервові стріли з рушниць і кулеметів „красної ґвардії“. Через годину все стихло, все

68