Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

діли вільного козацтва м. Кременчука. А в касарнях ті, на котрих покладались всі надії, мітінгували і не хотіли йти на поміч своїм братам. Аґітація зробила своє діло. Успіх, передбачалося, буде на боці ворога, та не дивлячись і на те, бій все більше і більше розгорався. Невеликі відділи свідомих старшин, козаків 36-го Орловського полку і місцевих робітників Українців, вільного козацтва зоставались на непевних позиціях і уперто боронили Кременчук.

Наші лави часто зривалися вперед з криком Слава! але переважаючими силами „червона ґвардія“ відбивала їх назад. Дух бойців підупадав, надія на те, що прийдуть допомогати з касарень — пропала. Нарешті почулася стрілянина в середині міста, то ворожі автопанцерники прорвали праве крило і большовики вдерлися до міста.

Почалась паніка й серед хоробрих бойців, що уперто боронилися до нині, утриматись вже не було ніякої сили, почали тікати, хто куди міг. Пополюдню місто цілком перейшло під владу Москвинів, „червоно ґвардійців“.

Розпорошені відділи наші примушенi були ховатись від червоного терору по темних кутках. Відбувся останний рішучий бій, який скінчив усю історію українізації X-го корпусу. Перша бригада 9-ої дивізії прибула до Кременчука при самому кiнцi бою, але, бачучи безнадійне положення, повернула назад. 31-ша дивізія, не дочекавшись порожніх ешалонів, так і залишилась в районі Балти, де розійшлась по домах, ліквідувавши майно. Так скінчилась і пропала даремно праця по українізації X-го корпусу, а з тим і надія на утворення чогось міцного для боротьби за незалежність України.

6-го серпня 1925 року.

Гайнівка.


Від Редакції

На виключну увагу в повищій статті п. Корнiїва заслуговують, на думку Редакції, уступи 2-й та 7-й, що мають між собою стислий причиновий звязок і, коли настрої пацифістичні ліберально-демократуючого інтеліґента, що домінували по словах автора в X-му армійському корпусі, під поглядом вимог боєздатности війська були для нього смертельними, то не можна було чекати після таких настроїв доброго здоровля і для зукраїнізованого пізніше корпусу — люде в ньому, а значить і психика їхня нищилися самі. Не дивно, отже, що загартований в боях по свідоцтву автора, X-й корпус мав піднесений національно-патріотичний настрій... до першої серйозної сутички з ворогом в м. Кременчуці — старі настрої всевладно опанували корпусом після першого ворожого стрілу і хоч українізований корпус таки уже знав за що і проти кого бється, а все ж 36-й полк замість йти до бою — мітiнґує в касарнях, 35-й полк, що стояв в ешалонах, не відомо, що він робить, а перша

70