найбільше Українці, в таборі Фрайштадтському на початку р. 1916 вже були бажаючі вступити до рядів Українських Січових стрільців.
З инших козацьких таборів видатнішою була українська організація в таборі Дуна-Сардагель, де головним діячем був п. Скидан.
В українських таборах в Німеччині, за допомогою Союзу Визволення України, видавались і розсилались по инших таборах такі часописи: в Раштадті — „Розсвіт“, у Вецлярі — „Громадська Думка“ і в Залцведені — „Вільне Слово“.
Союз, крім „Вістника Союза Визволення України“, видавав „Ukrainische Nachrichten“ німецькою та українською мовами, а його видавництва у Відні, Берлині, Царь-Городі, Женеві надрукували дуже багато брошур та книжок, як українською, так і ріжними чужими мовами; вони дуже докладно інформували широкі верстви європейського суспільства про українську національну справу.
При допомозі Союзу біля ста чоловіка січовиків із Фрайштадту і ще більше з німецьких таборів було вислано на Волинь, Холмщину й Підляшшя, де вони купно з Українськими Січовими Стрільцями, що там постоювали, закладали народні школи і в широких розмірах провадили національно-культурну працю, пробуджуючи національну свідомість.
Завдяки тому, що старшинам не дозволялось перебувати в козацькому таборі Фрайштадтському, свідомим старшинам Українцям довелось в Австро-Угорщині перебувати в таборах серед старшин-Москалів. Дуже вороже ставились російські старшини до українства; тому то невелика кількість свідомих Українців у старшинських таборах склала таємні українські гуртки, які всіма силами підтримували офіційно заложені „малорусскіє" драматичні гуртки та бібліотеки.
Ще в січні р. 1916 Союз Визволення України хотів українізувати старшинський табор у Йозефштадті, куди з цією метою приїздив п. Меленевський і конспіративно балакав з сотником Ярошевським та хорунжим Букшованим, але українізувати цей табор зразу не повелося через реакційність штаб старшин, яких було 14 чоловка. Пізніше там склався невеликий гурток Українців, членом якого були: підполковник Перлик, сотник Ганжа, хорунжі: Букшований, Сич, Вакуленко та Малевич. Гурток існував таємно та всіма можливими засобами старався освідомлювати инших. Подібні ж гуртки закладались і в инших таборах.
В таборі Терезієнштадтському український гурток, під офіційною назвою: „Кружок Членов Малорусской библіотеки", зорганізувався ще р. 1915, і ще тоді мав більше 20 членів. Заходами цього гуртка був утворений „Малорусскій Драматическій кружок“. Найенергійнішими діячами Терезієнштадтськсго гуртка були хорунжі: Курило, Прохода, Зубчук, В. Гавриленко, Костенко й инші.
В старшинському таборі Браунау на Інні з р. 1915 існував таємний український гурток, в якому працювали поручник Драченко, хорунжий Прокопенко і хорунжий Перепадя, в таборі Марх-Тренк Українців обєднували сотник Ткаченко, хорунжий Захарченко, поручник Горшківський, хорунжий Сергієвський і хорунжий Михальчук. В таборі Кляйн-Мюнхен над згуртованням Українців старшин працювали хорунжий Федорівський і Авраменко, в таборі Гартському біля Амштетена в січні р. 1917 склався
74
