На командира 1-го полку був призначений сотник (полковник)[1] Ганжа, 2-го полку — підполковник Тимошенко, 3-го полку — сотник Яковлів, а потім підполковник Александрович і 4-го полку — сотник Ткаченко. За інструкторів у дивізії були ще австрійські старшини: сотник Косак, поручник Луцький, сотник (ротмейстер) Вобожіль, поручник Підгірний, сотник Ковальчук і поручник Стельмахів. Дуже багато для дивізії зробив поручник австрійської служби професор Томашівський, який з листопаду р. 1917 відіграв не малу ролю в житті й праці Громади старшин табору Йозефштадтського, де він був за помішника коменданта австрійської адміністрації табору.
Багато довелося працювати старшинам, як над собою, так і над вихованням свідомо-дисциплінованого українського козака. Суворий режим, напружена муштра, брак харчів викликали часто серед козаків незадоволення, а бажання дістатись скорше додому допомогало дезерції. Майже всі вільні години від навчань і муштри перебували старшини з кoзaкaми. В цей час велись розмови на найріжнородніші теми, в яких безумовно доводилось торкатись політичних питань. Тут старшини виявили свою здатність розвязати політичні питання, не вдаючись у політиканство і доказувати, що для військових, крім національної, соціяльні ідеї не існують. Вільне слово ніколи не душилось, а йому давався належний напрямок при всебічному освітленню.
В червні місяці налагодилась доставка харчів з України і справа з навчанням пішла ліпше. В цей час дивізія закінчила своє формування, маючи в свойому складі поверх 6.000 чоловіка. Вся праця від тепер була направлена на військові навчання, муштру і національно-культурне виховання. Старшину найбільш заохочував до праці начальник штабу, сотник Кватерник. Сам він працював день і ніч, у цілковитому значінню цього слова. Він говорив, що всякий, хто любить свій край, хто бажає щастя свойому Народові, повинен безупинно працювати, а не займатись тільки балачками та критикою праці инших. Тих, хто не виконував його поради, сотник Кватерник відкомандировував із дивізії до таборів полонених. І дійсно, в дивізії ніхто не був без діла. Сувора дисципліна була порукою успіху. Старшини буяи настільки обєднані, що зміна гетьманом вищого командного складу і ріжні провокації не могли внести розєднання щодо спільної всім мети — працювати для ідеї самостійної України.
В середині серпня остаточно закінчилась підготовка дивізії та відбулась передача дивізії під командування австрійської IV-ої армії Українському Урядові. На начальника дивізії гетьман призначив генерал-хорунжого Сокиру-Яхонтова, а на помішника начальника дивізії полковника Пещанського. Підполковникові Перликові було пораджено „дипльоматично
захоріти“, і звільнитись зі служби. На командира 1-го полку був призначений полковник Голятовський, 3-го полку — полковник Троянів і 4-го полку — полковник Гудима.
79
- ↑ Робивши полковник Підькевич, представник Української Центральної Ради, в кінці квітня огляд 1-го полку, оголосив, що сотник Ганжа підвищений Центральною Радою в рангу полковника, але наказу про це по Військовій Офіції не було.
