Передача дивізії відбулась після стройового огляду і прийняття присяги. Коли читався текст присяги, то козаки в більшості не повторювали слів: „і вірно служити ясновельможному панові гетьманові“. За кілька днів до присяги якась таємна організація, з елєментів, що не мирились з поглядів соціяльних з державним ладом на Україні, почала провадити агітацію проти присяги гетьманові, Виявилось, що свій початок ця організація брала в 1-му куріні 2-го полку, яким керував раніше сотник Легитович, усунутий з посади за свій скрайній соціялізм і хибно зрозумілий демократизм у війську, що довело до упадку дисципліни в куріні. Новий курінний командир, сотник Паньківський, довідавшися про існування організації, на передодні присяги заарештував кількох підозрілих осіб, а зібраним козакам зясована була та шкода для загально-національної справи, яку може викликати відмовлення від присяги, або які-будь протести чи демонстрації в час прийняття присяги. Молебен і парад закінчили свято переходу дивізії до української армії.
Генерал-хорунжий Сокира-Яхонтів керував дивізією дуже короткий час і це керування дало скоріше відємні, ніж додатні наслідки. В одній своїй розмові з козаками генерал Сокира-Яхонтів, не відомо з якою метою, сказав: «спасайтесь і тікайте, хто куди зможе"... Це так вплинуло на козаків, що в одну ніч дезертувало більше 200 кoзaкiв. Великі зусилля поклали старшини, щоб припинити цю дезерцію й умовити козаків не руйнувати загально-української справи.
27-го серпня р. 1918 Сіра дивізія в повному складі добре вишколених, здисциплінованих і національно-вихованих старшин та козаків, озброєних і одягнутих в гарні сірі жупани, виїхала з Володимира-Волинського на Велику Україну. У відїзжаючих довго залишалось вражіння від помпезних промов австрійських генералів, що провожали дивізію, від вигуків: „Нoch die Ukraina!“ і згуків австрійської музики, яка також провожала при виїзді ешалони Сірих, уквітчані жовто-блакитними прапорами. Подорож відбувалась в повному порядку. Кожний військовик, бачучи на двірці Сірих, пумав, що після кошмарних подій надходить довго сподіваний спокій. Вихід з вагонів і збір по вагонах, рух командами, обід, вечеря, перевірка, роблені в бездоганному порядку, військовий вигляд усіх по формі вдягнутих приваблювали зір кожного, хто бачив Сірих.
Призначені гетьманом на вищі командні посади генерал-хорунжий Сокира-Яхонтів, полковник Голятовський і полковник Троянів не змогли зрозуміти Сірих, а їх європейська військово-демократична вихованість була їм чужою. В час переїзду на Україну цих командирів не було. Дивізією тоді керував полковник Пещанський, обовязки начальника штабу повнив сотник Пилипенко, який не користувався симпатіями Сірих. Командиром 1-го полку був сотник Гейко, 2-го полку — підполковник Ти
80