не справні, не було панорам і мірників, компресори попсуті і до всього цілковита відсутність гарматних набоїв.
Але Сірі не злякалися. З вірою в свою правоту й перемогу — на пропозицію полковника Пузицького дивізія предявила Німецькому командуванню контр-ультиматум — не вмішуватись у боротьбу Сірих з гетьманськими військами й негайно дати до розпорядимости Сірих склади з боєприпасом, що на хут. Верьовка, загрожуючи в противному разі підняти загальне повстання проти Німців, попсувати залізницю й не дати їм можливості виїхати до Німеччини. До Таращанської української червоної дивізії, що стояла в Новгород-Сіверському районі (в невтральній зоні), і на схід од хут. Михайлівського та м. Глухова в с. с. Микитівка, Годунівка, Ясмань, Студенівка була виряджена делегація в складі: поручника Драченка, хорунжого Гаврилка та инших для порозуміння в справі спільної боротьби з гетьманцями.[1] Була оголошена мобілізація запасних козаків на Чернигівщині.
В цей же час негайно був сформований відділ зо всіх муштрових старшин та козаків і висланий проти гетьманців на полустанок Калинівку на допомогу відділові 3-го полку, який розпочав бої з гетьманцями на перегоні Бахмач-Калинівка 19 листопада. Цим відділом 3-го полку керував сотник Пилипенко, який до перевороту займав посаду старшого адютанта штабу дивізії, в час перевороту був зразу заарештований з наказу сотника Палія, а потім, коли виявив бажання битися з гетьманцями (відпокутувати свої провини), був призначений на начальника названого відділу і пізніше на командира 3-го полку.
21-го листопада гетьманці значно переважними силами повели рішучий наступ і відняли у Сірих полустанок Калинівку. Сотник Пилипенко, залишивши відділ битись з гетьманцями, сам прибув до Конотопу і поінформував про дуже великі сили гетьманців, для боротьби з якими у Сірих не вистарчить сил. В штабі армії, навіть, було вирішено відступити через стацію Ворожбу до армії Лівобережного фронту, отамана Балбачана. Але в той час відділ Сірих під командою полковника Пузицького енергійним контр-наступом вибив гетьманців з Калинівки і прогнав їх до стації Бахмач.
Сили відділу Сірих складались: 1-го полку — 80 багнетів і 2 кулемети, 4-го полку — 50 багнетів і 2 кулемети та з відділу 3-го полку залишилось біля 50 багнетів при 3-х кулеметах. Дві гармати з арматного полку в цей час спішно лагодилися в залізничному депо на стації Конотоп та улаштовувались по вагонах; цим було зроблено початок існування бронепотяга „Палій“, якому на Волині було дано назву „Гандзя“. Сили гетьманців складались з 400-500 багнетів при 10-12 кулеметах і великому запасі набоїв, а на стації Бахмач вони мали 2 польових гармати. В цьому бою було у Сірих легко ранено 2 козаки, а у гетьманців забито 3 чоловіка і попало в полон та перейшло на сторону Сірих до 15 козакiв.
В цей час 2-й курінь 2-го Сірого полку, що мав разом з охотника
85
- ↑ А все ж не було підстав іти на федерацію з москалями й червоними, хоч би вони називали себе навіть „Таращанцями". — Редакція.
