Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 2. 1930.pdf/117

О. ШПИЛИНСЬКИЙ

Сотник.

Армія в перспективі історії нації

(минулого й майбутнього).

Ця тема ставить своїм основним завданням звернути увагу наших вояків на необхідність підтримання переємности історичних традицій української збройної сили через усі минулі, сучасні й у майбутні віки.

Зважаючи на ту ролю, яку відіграє армія в історичному життю нації, ми дозволимо собі висловити глибоку певність, що в нашій роботі по відбудові історичної збройної сили України допоможуть нам також своїми цінними порадами й наші історики.

Збройна сила України, як відомо, бере свій початок у процесі первісного розселення нашого народу й досягає свого першого розквіту в часі Великокнязівської доби. В цей період українським князям пощастило витворити могутню збройну силу

„під трубами повиту, під шоломами випещену, кінцем копія вигодовану“^[1].

з якою вони й виходять на світову арену. Дикі половецькі степи, Каспій–Царгород, Македонія, Ілірик — це є терен слави першої української збройної сили.

„Дрімає в полі Ольгове хоробре гніздо, далеко залетіло!
Не на те родилося воно, щоб ображав його сокіл, кречет,
А ні ти, чорний круче, поганий Половчине!…“^[1]

Тодішня історія України — це є одна велика, чудова воєнна епопея, яка в особі князя Святослава й дала нам перший прекрасний тип та ідеал українського лицаря.

„— Святослав, грізний, великий князь київський, приспав
Половецькую силу; притовк своїми сильними полками,
Харалужними мечами, наступив на землю половецьку,
Притоптав горби і яруги, скаламутив річки і озера…
Німці і Венеціяне, Греки і Морави співають славу Святославу“^[1]. —

1. Слово о Полку Ігореві.