|
О. ШПИЛИНСЬКИЙ
Сотник.
|
Ця тема ставить своїм основним завданням звернути увагу наших вояків на необхідність підтримання переємности історичних традицій української збройної сили через усі минулі, сучасні й у майбутні віки.
Зважаючи на ту ролю, яку відіграє армія в історичному життю нації, ми дозволимо собі висловити глибоку певність, що в нашій роботі по відбудові історичної збройної сили України допоможуть нам також своїми цінними порадами й наші історики.
Збройна сила України, як відомо, бере свій початок у процесі первісного розселення нашого народу й досягає свого першого розквіту в часі Великокнязівської доби. В цей період українським князям пощастило витворити могутню збройну силу
з якою вони й виходять на світову арену. Дикі половецькі степи, Каспій–Царгород, Македонія, Ілірик — це є терен слави першої української збройної сили.
„Дрімає в полі Ольгове хоробре гніздо, далеко залетіло!
Не на те родилося воно, щоб ображав його сокіл, кречет,
А ні ти, чорний круче, поганий Половчине!…“[1]
Тодішня історія України — це є одна велика, чудова воєнна епопея, яка в особі князя Святослава й дала нам перший прекрасний тип та ідеал українського лицаря.
„— Святослав, грізний, великий князь київський, приспав
Половецькую силу; притовк своїми сильними полками,
Харалужними мечами, наступив на землю половецьку,
Притоптав горби і яруги, скаламутив річки і озера…
Німці і Венеціяне, Греки і Морави співають славу Святославу“[1]. —
