Сторінка:Збірник Хліборобської України, Том 1 (1931).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Шемет, по наказу свого хлібодавця і за порадою „голови“ п. Скорописа, який хвалиться, що моїх „Листів до братів-хліборобів“ не читав і читати часу не має, скоренько вистукав на цій самій машинці і в цім самім передпокою другу резолюцію: „Зїзд констатує, що рух гетьманський розвиватиметься й далі на основах і ідейних підвалинах, створених В. К. Липинським“…

V.

Аранжери оцього „зїзду гетьманців“, складеного з 5 певних і 5 непевних членів, слушно назвали його для відріжнення від попередніх зїздів „першим“. Бо дійсно це перший „зїзд гетьманців“, що позволив собі на проголошення явних неправд, блєфів і крутійств; перший „зїзд“ скликаний звільнившим себе від Заприження Гетьманом з ціллю дискредитації того, хто його цим Заприсяженням звязав. „Справою В. Липинського, пише один з учасників цього „зїзду“, займались там майже півтора доби…“

Як і годиться примітивним політичним хитрунам, нова „гетьманська управа“ п. Скоропадського з прийнятих цим „зїздом“ 8-и резолюцій і 4-х листів, оголосила публично у Бюлєтені тільки 3 резолюції і 3 листи, а рештою рішила орудувати покищо „строго довірочно“. Отже, крім вищенаведеної резолюції (ч. 3.), „зїзд“ висловив (всі цитати подаю із розісланого гетьм. організаціям машинопису) „свою найщирішу подяку Ясновельможному Пану Гетьману за те, що Він в критичний мент нашого орґанізаційного життя не завагався Сам взяти на Себе одіум за залишену першою Гетьманською Управою спадщину і взявся Сам зорґанізувати Гетьманську Управу другого складу“. Коли в цій подяці замінити загальні поняття конкретними особами і фактами, то вона звучатиме: „Пан Скоропис висловлює свою найщирішу подяку Ясновельможному Пану Гетьману за те, що Він (з великої букви, значить не Скоропис) не завагався взяти на СЕБЕ (великими буквами) одіюм за залишену першою Геть-

    передастъ Б-у только в случаѣ его согласія на наши требованія… В-ъ завтра передастъ Б-у копію договора…

    23. января 1929. … въ 3 часа я былъ въ … въ вилѣ барона Ф-га, онъ женатъ на сестре В-а… я переговорилъ съ В-мъ. Онъ согласился съ моими предложеніями объ измѣненіи договора, принялъ новую редакцію этого договора для представленія ее Б-му. В-ъ думаетъ, что Б-ъ будетъ тоже на нее согласенъ. В-тъ мнѣ заявилъ, что считаетъ дѣло сделаннымъ. В-ъ со слов Б-ма совѣтуетъ намъ не обострять пока нашихъ отношеній съ Польшею, наоборотъ, идеаль былъ бы получить возможность зближенія съ нею. Онъ говорить, что ключи теперешней европейской политики въ рукахъ Франціи, что, если мы получимъ ходь къ ея союзнице,  —  Польше, мы въ общемъ облегчимъ себѣ серіозно работу, а, когда достигнемъ опредѣленныхъ результатовъ, т. е., будемъ на Украине и почувствуемъ силу, тогда можемъ смѣло предъявлять наши законныя требованія…

    (Замітка Видавництва).