Сторінка:Збірник Хліборобської України, Том 1 (1931).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


наша вартість для будуччини залежала і залежить виключно під нашої здатности до духового морального переродженя під впливом нашої ідеї. Тільки як слуги ідеї ми змогли-б притягнути до неї тих, що 1918 року не знали і не переживали, але поняття про нього, якого ніщо змінити вже не в силі, орґанічно, народившись в громадянстві українськім, унаслідували.

Таке моральне переродженя під впливом ідеї дало-б нам було змогу цю ідею для будуччини стабілізувати — зробити ясною, непорушною. Образ Української Держави стояв-би тоді не за нами, а перед нами. Як образ будуччини а не минувшини — він притягнув-би тоді до себе з посеред молоді найактивніщі, горіючі бажанням творчости, елєменти. Ця активна молодь, здисциплінована ідеєю, вже силою самого свого істнування, свого прикладу, — силою присущого всьому активному бажання розросту — поширила-б ідею нашу серед громадянства. І перетвореня під впливом цього орґанічного процесу недержавного способу думаня українського громадянства на спосіб думаня державний, підготовило-б ґрунт, без якого здійсненя Гетьманської Української Держави неможливе.

Так була задумана від початків еміґрації наша праця. Складаючи в 1920 р. „Статут і Реґлямент У. С. X. Д.“ і знаючи, що буду його головою (бо в цей тяжкий час „реалісти не романтики“ не перлись ще до проводу) я сам на себе наложив статутово такі обмеженя, що зробили моє головування в керуючій всім рухом Раді Присяжних не помітним. Відомими стали формулуючі нашу ідею мої „Листи“ — але не те, що я фактично вів весь час наш рух. Такої самої — коли можна так висловитись символізації — не видвигання своєї власної особи, а тільки ідеї, якій особа служить — вимагав я від Гетьмана і від всіх наших співробітників. В цім дусі складене було обовязуюче нас всіх Заприсяженя. Персоніфікація нашої ідеї вже на еміґрації знівечила цей єдино вірний шлях і довела до орґанізацийної катастрофи.

IV.

Для нас, думаючих так, як вище сказано, рішаючим при заведеню персоніфікації вже на еміґрації став момент законности. Усунути небезпеку боротьби претендентів ми мали надію, персоніфікуючи заздалегідь Гетьманство в роді вже гетьманувавшім. Розуміється при умові, що представник цього роду буде, як і всі ми, символом: буде слугою ідеї, а не бувшим Гетьманом використовуючим ідею для самореставрації.

І тут ми зробили помилку. Таку саму зрештою, яку роблять і більше від нас досвідчені та політично вироблені, монархісти французські. В громадянствах, де почуття законности монархії або вже загинуло (як у Франції), або де воно ще не народилось (як в Україні), законність династії — це єдине оправ-