2) Забезпечення всіх безробітних — ставлючи їх що до оплати і заосмотрення нарівні с працюючими;
а) Повне забезпечення і заосмотрення хорих, віддаючи для іх потреб всі лікарські сили і засоби, істнуючі санаторіі, лікарні, клініки і т. п..
б) доживотне забезпечення інвалідів і стариків;
в) державна опіка над сиротами;
г) забезпечення членів родини робітника на припадок смерти батька;
д) право відпусток всім працюючим раз в році, віддаючи в іх роспорядження всі курорти (купелеві та інші установи для поліпшення здороввя);
е) заборона праці для дітей до 16 літ, оддаючи іх обов'язково до публичних шкіл;
ж) забезпечення вагітних жінок і поліжниць, даючи ім 16-тижневий відпуск до і після родів;
з) опіка над немовлятами для справжнього іх виховування і відживлювання.
3) Щоб допомогти Радянському Урядові негайно перевести в життя вищенаведені права, робітники самі мусять:
а) негайно вибрати на фабриках і заводах фабрично-заводські комітети, для того, щоб вони взяли в своі руки керму фабричного життя, його нормального функціонування, а також реорганізації фабричного керовництва,
б) зорганізувати професійне життя з метою поліпшення матеріального становища робітничого клясу, а також запроводження і зміцнення пролєтарської дісціпліни,
в) Зорганізувати на фабриках групи і гуртки партійних робітників-комуністів, з метою охорони своїх прав перед посяганням контр-революціі, а також збереження фабричного майна, що являється (нерозбірливий текст)ю частиною народнього добра.
Галицький Революційний Комітет:
Голова: Володимир Затонський.
Заступник Голови: Михайло Баран.
Голова і члени Г. Р. К.
Іван Немоловський, Секретарь. Казімєрж Літвіновіч. Михайло Левицький. Хведір Конар.
1-го серпня 1920 р.
м. Тернопіль.