Т. Г. працює для цього в Кохівському інституті, а в Парижі — в Пастерівському інституті. Але й тут, серед серйозної праці в лябораторії, його тягне до ліжка хорого. Він багато часу присвячує клінікам нутрішніх хороб Ляйдена й Ґергардта в Берліні, клініці Се в Парижі.
У своєму листі з Берліну до свого батька Т. Г. пише: «…я пригнічений вражінням від блискучої лекції Ґергардта й Ляйдена». Ось розклад його дня згідно з листом: слухає лекції цих професорів по 2 год. щодня; потім працює в Кохівськім інституті за керівництвом його асистента Петрі, вивчаючи й практичний і теоретичний курс бактеріології, щодня по 2 год.; решту часу віддає бібліотекам. 30 вересня Т. Г. повертається до Києва, озброєний новою методикою. Медичний факультет доручає йому організувати першу в Києві бактеріологічну лябораторію, що він з успіхом і виконує.
Спочатку лябораторія, через брак приміщення, міститься при катедрі фізіології (у проф. Чір'єва), а згодом при Госпітальній терапевтичній клініці. Багато років керує він цією лябораторією й сам науково працює в ній. Із цієї лябораторії вийшли такі його наукові праці:
«Бактериологическое исследование днепровской воды в Киеве» — надруковано в «Медицинском обозрении», № 9—10, 1888 р.
У цій праці Т. Г. подав наслідки лічбової бактеріологічної аналізи Дніпрової води, взятої з кранта й з різних місць Дніпра; зазначає гарні її властивості проти інших річок; бо бактерій у ній було від 700 до 2.880 на 1 куб. см водяної спроби; наприкінці подає біологічну характеристику 5 найголовніших видів бациль, що звичайно живуть у Дніпровій воді.
«Бактериологическое исследование снега».
Року 1888 надруковано ще і в «Centralblatt für Bakteriologie und Parasitenkunde», IV Band, № 18. Рецензована від Dufaux. У цій праці Т. Г. повідомляє про лічбову бактеріологічну аналізу снігу, і щойно впалого та лежалого протягом різного часу при різній t° повітря. Цю аналізу Т. Г. проробив уперше. Наприкінці він подає характеристику видів бактерій, що найчастіше трапляються і що їх між іншим знаходив у Дніпровій воді.
«Zur diagnostischen der Untersuchung des Blutes bezüglich des Vorkommens von Typhusbazillen», надруковано в Zentralblatt f. Bacteriologie und Parasitenkunde, № 20, 1889 р.
Тут він повідомляє про неґативні наслідки засівів крови черевнотифозних хорих, узятої з пальця, розеолі й вени на різних середовищах (28 випадків). Це дає право зазначити, що цей метод при тій поставі (кров брали з вени наприкінці 2 тижня) дослідів не має великого діяґностичного значіння.
До цього ж часу належить і його велика праця (неопублікована) про присутність черевнотифозних паличок у калі в хорих на тиф.
«К биологии тифозных бацилл», Київ, 1889 р. Дисертація.
Тут подано наслідки досліджування біологічних властивостей палички Eberth-а, коли на неї діє соняшне світло, сухість і висока та низька температури. Роботу переводилося протягом 2-х років. Головні тези праці такі: 1) пряме соняшне світло діє згубно, розсіяне — пригнічує. Руйнує хемічне проміння спектру; 2) сухість при довготривалому діянні — від 10—15 й більше тижнів; 3) висока t° вбиває, починаючи з 86° (протягом 10 хв., низька t° пригнічує, а при довготривалому діянні (із замерзанням і відтаванням) може спричинити їхню загибіль; 4) природні умови життя черевнотифозних бактерій у забрудненому ґрунті за наших умов дають їм змогу довго існувати.
