повсякденний досвід стверджував їх клінічну сторону, а літературну він нагромаджував, систематично читаючи наукові журнали і книжки; — лише після цього починалася реалізація цієї ідеї; якщо цю роботу виконував Т. Г. сам, то був іще один етап — будування самої наукової роботи, яку він сідав писати після того, як у думці її складено було до дрібниць; самий процес писання відбирав мало часу.
Ця етапність наукової роботи, якщо можна так висловитися, виявлялася і в тому, що його клініка довго розробляла патоґенезу та діяґностику захорувань нирок, потім туберкульози, нарешті — хороб шлунково-кишкового тракту та обміну речовин. Перед кожним етапом бував період обмірковування, — того, про що можна висловитись: «оглянутися й накреслити шляхи»…
Живши в Одесі, Т. Г. міг задовольняти і своє почуття любови до природи; він часто доброї години відвідує морське узбережжя й чудові околиці Одеси; під час одної з прогулянок, його вкусила сколопендра й він мало не втратив руку.
У листопаді 1904 року, він, у числі 6 чол., конкурує на катедру діяностики в Київському університеті. 10/XI його блискуче обирають на медичному факультеті, а 3/XII 1904 року в раді університету, давши 62 голоси з 67. 21/I 1905 р. вийшов наказ міністерства народньої освіти про перевід його з Одеси до Києва. Не хотячи відпускав Новоросійський університет Т. Г. до Києва; студентські делеґації не могли умовити його зостатися в Одесі, а привітальні телеграми з Києва з побажанням бачити скоріше свого вчителя, лікаря й товариша в рідному йому Києві, підбивали виїхати якнайшвидше на місце нової служби. Серед цих телеграм бачимо привітання й радість з приводу обрання від декана факультету проф. Н. А. Оболонського, проф. Морозова, проф. Ваґнера, проф. Трітшеля та інших і скромну телеграму, підписану: лікарі й сестра першого бараку Олександрівської лікарні.
Закінчивши курс лекцій цього року, Т. Г. знову переїздить до Києва, де на нього чекають старі учні, що відразу наповнили клініку.
Катедра лікарської діяґностики, що нею Т. Г. завідував з 1905 до 1913 року, мала більше ніж «скромне» приміщення на території колишньої Олександрівської лікарні. 16/V 1906 р. Т. Г. удається до медичного факультету з проханням збудувати новий будинок для цієї катедри. За цього періоду його клініка працює в галузі хороб нирок та туберкульози легенів.
Щось за рік після того, як Т. Г. повернувся до Києва, з ним трапилось нещастя, що мало не позбавило його життя і залишило, треба думати, слід на все дальше життя. 25 березня 1906 року на голову Т. Г. впала стеля в його кабінеті, коли він приймав хорих (жив він тоді на Мал. Підвальній вул. № 14). Наслідок — сильна контузія голови із рваною раною на волосастій її частині. Хірурґічну допомогу зараз же подали проф. М. М. Волкович і проф. Є. Г. Черняхівський. Стан рани був такий добрий, що Т. Г. навіть виходив з дому, але загальне самопочуття було незадовільне,
