Питання про перегляд адміністраційного поділу, що його поставлено на порядок денний з самого початку існування Радянської влади, було викликано потребою планового охоплення районового господарства, національною політикою Радянської влади та стремлінням наблизити апарат влади до села. Це особливо потрібно в той мент, коли ми переводимо в життя гасло „Лицем до села“, тому що реформа сприяє переведенню цього гасла в життя, встановлюючи безпосередній звязок округ з центром та забезпечуючи вчасніший облік як економічних, так і культурно-освітніх потреб селянства.
Робота, що торкається переходу на 3-хступневу систему управління, почалась ще в 1922-му році, і вже тоді, як перший крок в напрямку що до здійснення цієї системи, було скорочено кількість губерень; повіти було розширено й перейменовано на округи, волості, після їх розширення, перейменовано в райони.
Праця, яку пророблено в напрямку скорочення кількости адміністраційних одиниць за минулий час, є підготовчою роботою до остаточного переходу на 3-хступневу систему управління.
За цей час нові адміністраційні одиниці — округа та райони удосталь зміцнились та вже виконують поставлені перед ними завдання. Досвід існування зазначених вище адміністраційних одиниць доводить доцільність утворення, міцність та життєвість останніх та разом з тим висовує питання про дальше логічне завершення перепроваджуваної реформи районування, себ-то ліквідування губерень.
Що до зміцнення низових радянських органів, особливо районів, то в цьому напрямкові у минулому пророблено величезну роботу. Але зараз, з переходом на 3-хступневу систему управління, треба пам'ятати, що районові доведеться виконувати велику роботу, як низовому радянському органові, що має найтісніші звязки з