Сторінка:Збірник узаконень та роспоряджень робітниче-селянського уряду України за 1923 рік. Відділ 1. Ч. 20-46.djvu/292

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


реними на Україні мовами — українською та російською — недостатня. В наслідок відносного слабого розвитку української школи й української культури взагалі, в наслідок відсутности потрібних підручників для навчання, відсутности підготовленого до певної міри персоналу — життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.

Щоб усунути таку нерівність, Робітниче-Селянський Уряд вживає низки практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов всіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.

Щоб досягти зазначену мету, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів постановили:

I. Загальні засади.

1. Мови всіх національностей, що на території України, проголошується рівноправними.

2. Кожному громодянинові, будь-якої національности, забеспечується можливість в його зносинах з державними органами і в зносинах державних органів з ним користуватися рідною мовою.

3. Відповідно до переважного числа населення, що говорить українською мовою, вибрати, як переважаючу для офіційних зносин, українську мову.

4. Відповідно до політичного та культурного значіння російської мови та її поширенности на Україні, вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови — українську та російську.

5. Згідно з цім Робітниче-Селянська влада звертатиметься до всього населення України в цілому обома найпошіренішими мовами — українською та російською.

6. В адміністративно-територіяльних одиницях (районах, округах, губернях),