Сторінка:Збірник узаконень та роспоряджень робітниче-селянського уряду України за 1923 рік. Відділ 1. Ч. 20-46.djvu/296

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
IV. Про співробітників державних установ.

20. З наданням чинности цьому декретові ніхто з тих громадян, хто не володіє обома найбільш поширеними мовами, не може бути прийнятий на службу в державну установу.

Примітка 1. Приймати на державну службу тих осіб, що не володіють українською мовою і знову вступають, можна виключно зі спеціального в кожному випадкові спеціяльно-зареєстрованого дозволу в центрі — Народнього Комісара та керовників центральних установ, а в губернях і округах — Голгубвиконкому й Голокрвиконкому, і при тому з доконечним зобов'язанням для кожного, хто вступає знову, вивчити українську мову протягом 6 місяців з дня вступу на службу.
Примітка 2. В районах і селах вступати на державну службу особам, що не знають мови більшости населення даного району й села, а також одної з двох найбільш поширених мов, не дозволяється.

21. Особи, що перебувають на державній службі до менту надання чинности цьому декретові й не володіють обома найбільш поширеними мовами, мають вивчити їх протягом року.

22. Зазначені в п. 21 особи, що не вивчили в установленому для них речинці української мови, підлягають безумовному звільненню з державної служби. Звільнений не може бути принятим ні в один з державних органів без знання української мови.

23. Категорії особливо кваліфікованих осіб, а також осіб, що мають спеціяльне призначення й можуть бути звільнені від обов'язкового вивчання української мови, встановлює Рада Народніх Комісарів особливими постановами.

24. Залізничники, що служать на території України, за винятком потягової бригади, що обслугує потяги простого сполучення загальносоюзних магістралів, мусять володіти обома найбільш поширеними мовами.