Злодій. Не варто марнувати слова. Без романтизму, коли дозволите… Візьмім життя таким, як воно є в дійсности… Щоденне життя більшости… Злодійство єдине заняття чоловіка…
Господарь. Чекайте… А любов?
Злодій. Звичайно… Але, щоб завоювати любов і достойно її прикрасити, треба платити в тій чи иншій формі… а платити, — значить красти… (Господарь робить рух заперечення).
Господарь. Гумористично, але правдоподібно.
Злодій. Не перепиняйте мене… Звольте ласкаво стежити за мною… Люде вибірають професію, яку б там не було, єдине для того, що вона дозволяє їм, дає їм право, навіть зобовязує красти більше або менше, але в кожному разі красти що небудь і в кого-небудь… Ви дуже спостережливі… Ви занадто добре сами знаєте, що ховається під фальшивою заслоною вашого доброчину і чести, щоб я ще мав підтверджувати свої слова прикладами і перечисленням фактів…
Господарь. Я визнаю вашу думку парадоксальною…
Злодій. Але ж ви сами, шановний добродію…
Господарь. Я…
Злодій. Іменно… Ви з вашою громадською репутацією чесности… Ви — один з найбільш поважних в Парижі людей світу… Хіба ви в свій час не були біржарем, потім колєкціонером? І чи не згодитесь ви мені оповісти, скільки ненормальних компромісів, скільки хитрощів, насиль-
