рієри, все, що тільки громадське й приватне життя може дати інтеліґентному і тонко розвиненому молодому чоловікови, в роді мене…
Господарь. І до того ж псіхольоґові…
Злодій. Коли хочете… Я бачив ясно, що єдиною метою і єдиною пружиною всякої людської діяльности є злодійство, яким би голосним іменем його не прикривали… Злодійство, але яке ж то замасковане, спотворене, непослідовне і небезпечне… І я сказав собі так: коли вже людина не має спромоги ухилитись від сього фатального закону злодійства, то далеко чесніш красти просто, не оздоблюючи се природне поривання до чужої власности ніякими пишними виправдуваннями, високими замірами, бо в теперішній час вони однаково вже нікого обдурити не можуть. І як раз день-у-день… крав чесно… У ночі, ламаючи замки, я закрадався в богаті помешкання і раз на завжди брав з чужої шуфляди засоби, потрібні для задоволення моїх фізичних, умислових і сердечних потреб… Для розвитку моєї людської істоти, як висловлюються фільософи. Ся праця забірала в мене кілька годин між розмовою в клюбі і фліртом на балі… В инший же, вільний час, я жив, як всі, краще ніж всі, а в ті дні, коли здобич трафлялась велика, я ставав благородним, чулим і щедрим…
Господарь. Ви щасливі?
Злодій. Настільки, наскільки можна бути щасливим, живучи в погано урядженім суспільстві, де вас ображають і де всі брешуть… Безперечно, що сумління моє чисте і ні в чім мене більше не докоряє, бо з усіх людей, кого я знаю,
