Сторінка:Злодій (Мірбо).pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Слуга. Тут є коло чого попрацювато… Не взяв його враг…

Злодій. А я ще так по дурному засидівся в клюбі…

Слуга (з докором). Та ще до того програлись… Ой пане, ви таки той… нерозсудливі трохи…

Злодій. Не шкодуй. Тут ми все надолужимо…

Слуга. Як би ви тільки захотіли більше слухатись розуму… давно б уже покинули всі отсі справи і пішли на спочинок з повною калиткою.

Злодій. Бездіяльяости я не зношу… я люблю боротьбу… я ще занадто молодий… чорт візьми…

Слуга. Нічого не вдієш. Давайте працювати…

Злодій. Будь обачнішим… Більше певности в рухах… обережности… а головно — холодної крови…

Слуга. Слухаю пана. (Виймає револьвер і кладе його на стіл). Насамперед се…

Злодій. Ненавижу вдаватись до сього інструмента.

Слуга (кладучи на стіл одмички). І се…

Злодій. Щасти Боже… Ну, повертайся швидче… (Оглядає весь покій) Слухай, відчини-но сю вітрину і сховай до валізи колєкцію медалів… Вона цікава і коштує не малих грошей… (скидає пальто). Я огляну сі шуфляди… (Сідає перед столом і обережно відмикає шуфляди одною з одмичок. Працюючи). Як що тільки мої відомости певні… тут є досить грошей, щоб решту днів своїх… дожити чесним чоловіком…