Сторінка:Злодій (Мірбо).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

До валізки… Ну, сю набік… Вона сучасної роботи. (Встає). Ну, що ж… Все се дуже непогано… Мене не обдурили… (Ходить по покою, розглядає дрібнички на камінку). А, от ще… Дзиґарі… Роскішні дзиґарі… Перший ґатунок… Сі, либонь, кращі, ніж дзиґарі де-Камендо… Ті фіґурки… Який шедевр! Яка виразність рисунку! Я теж міг би їх відписати Лувроні… До валізи… Се для Франції… (Слуга знимає дзиґарі. Злодій походжає по покою). У нього є смак. Як приємно і незвичайно… Чоловік зі смаком.

Слуга. Поспішаймо… Незабаром шоста вибє…

Злодій. Авжеж… (Хоче вийняти одну з шуфляд в бюрі з вітринкою. Шуфляда не піддається… Він тягне дужче… Ваза, що стоїть на бюрі, похитнулась, падає і розбивається з страшенним тріском). От тобі й маєш…

Слуга (з жахом). Лишечко!..

Злодій. Ах, я дурень!.. (Прислухається).

Слуга (ще більше зляканий труситься). Пане!

Злодій. Що?

Слуга. Щось ходить… Я чую, в тій кімнаті щось ходить…

Злодій. Мовчи. (Хвилина мовчання). Ні…

Слуга. Так, пане… так…

Злодій. Він нічого не чув…

Слуга. Кажу ж вам, у кімнаті щось ходить… Тікаймо… (Хоче тікати).

Злодій. А… чорт би його взяв!.. Твоя правда… (Хоче вискочити вікном, але двері відчиня-