Сторінка:З поезій повстанської боротьби 1947.djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Той грім близький, він незабаром
Схитне планети і світи —
І від його тяжкоі кари
Ніяк, нікуди не втекти!
Тоді тебе із Бажанами
Візьмуть на той правдивий суд:
Призирством й полум'ям догади
Уста народні оплюють!
Отож не вчіть, не звіть, не кличте
Вернутись нас із каяттям,
Бо ми клястись не вмієм двічі,
Бо нам байдужі смерти стрічі
За вільне соняшне життя!
Не нам, не нам назад вернутись, —
Наш день встає, наш день гряде!
Нарід пригноблений, закутий
Його в палкім благанні жде!
І тільки ми в той день врятуєм
Вітчизну зоряну свою
І приведем іі святую
На свято волі, що в бою
Своєю кров'ю ми купуєм!

***

/„Лісовик”, грудень-січень 1946/