Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/128

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

уряднику знайшов він упертого, дрібязкового чоловіка. Також і зла дорога попсувала йому настрій.

Він спитав, чи чого не сталось, і вона поспішно відповіла, що вчера вечером був Вертер. Він спитав далї, чи прийшли які листи, і одержав відповідь, що в його кімнатї лежить лист і кілька пакетів. Він пішов туди і Льота лишилась сама. Присутність чоловіка, котрого вона любила й поважала, зробила в її серцю нове вражіннє. Память його великодушности, його любови і доброти заспокоїла її, вона почула таємний потяг іти за ним, взяла свою роботу й пішла в його кімнату, як се нераз робила. Вона знайшла його занятим відчиняннєм і читаннєм пакетів. Деякі, здавалось, не були з найприємнїйших. Вона звернула до нього кілька питань на які він коротко відповів і станув при пультї, щоб писати.

Таким способом вони провели цїлу годину і в душі Льоти ставало що раз темнїйше. Вона відчувала, як тяжко буде їй відкрити те, що лежало їй на серцю, свому чоловікови — навіть якби він був і в найкращім настрою; її опанував смуток, і він став їй тим тяжший, що вона старалась його укривати, нишком ковтаючи сльози.

Прихід Вертерового слуги заклопотав їх дуже; він передав записку Альбертови, який звернув ся холоднокровно до жінки й сказав: „Дай йому пістолєти“. — „Побажайте від мене свому панови щасливої дороги“ — сказав він до хлопця. — Се впало на неї як грім, вона на силу встала й не знала, що з него дїєть ся. Поволи підійшла вона до стїни, дріжучи зняла оружє, обтерла порох — й не могла рішитись і булаб ще довго зволїкала, якби Альберт не принаглив її був питаючим поглядом. Вона передала нещасне знарядє хлопцеви, не будучи всилї вимовити й слово, а коли сей вийшов вже з їх дому, зібрала свою роботу й пішла у