Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/133

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки


поцїлував уміраючого, проливаючи гарячі сльози. За ним слїдом прийшли старші його сини, вони припали коло ложа з виразом непогамованого болю, цїлували умираючому руки й уста, а найстарший, котрого той найбільше любив, припав був до його губ, аж поки той не сконав і поки його силою не відорвали. В дванадцятій годинї в полуднє помер він. Присутність судії і його заходи припинили заворушеннє. В ночі, коло одинадцятої години, сказав він його поховати на тім місці, котре він сам був собі вибрав. Старенький з синами провів домовину, Альберт не зміг. Боялись за житє Льоти. Несли ремісники. Священик не проводив.