Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вона вже не молода, говорив він, і її перший чоловік зле з нею поводив ся, та вона не хоче вже більше виходити заміж, а з його оповідання виходило так ясно, яка вона гарна і мила для нього, як дуже він бажав би, щоб вона його вибрала, аби затерти память помилок першого її чоловіка, що я мусївби все повторити слово в слово, аби представити тобі сю чисту прихильність, любов і вірність сього хлопця. Так, я мусїв би мати здібности найбільшого поета щоб заразом представити тобі живо вираз його рухів, гармонїчний голос і скритий огонь його погляду. Нї, нїякі слова не виразять усеї нїжности його висловів і цїлої його істоти; все те дуже важке, що я зумів би тут навести. Особливо зворушувала мене його трівога про те, що я міг би зле думати про його відносини до неї і сумнїватись про її добре поведеннє.

А як незвичайно мило було се, коли він говорив про її постать, про її тїло, яке і без молодечої принадности сильно потягало й причаровувало його, — се можу я тільки в глубинї своєї душі собі повторити. Менї ще не доводилось в життю стрічати пристрастне горяче бажанє таким чистим і навіть нїколи я не міг собі сього таким чистим представити й вимріяти. Не лай мене, коли я тобі скажу, що на саму згадку про сю невинність і щирість горить моя душа і що образ сеї вірности й нїжности всюди за мною ходить, так що я наче загоряюсь від нього і сохну і вяну.

Я буду тепер старатись як найскорше її побачити, або, може се й краще буде — уникати. Так буде справдї краще: я її бачу в очах її вірного приятеля, і може бути, що вона не видалась би менї такою, якою я собі її представляю, отже по-що псувати собі гарний образ!

16 червня.

Чому я тобі не пишу? ти питаєш, а ще називаєш ся ученим. Ти повинен відгадати, що менї