Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

добре живеть ся: коротко сказавши, я зробив знайомість, яка близько дотикає мойого серця. Отже — як його… Дуже се буде трудно оповісти тобі до ладу, як се стало ся, що я пізнав наймилїйше в світї сотворінє. Я вдоволений і щасливий, отже злий з мене історик.

Може се ангел? — фе! Так говорить кожний про свою, правда? А всеж таки я не в силї вичислити її прикмет, і які вони; досить, що вона цїлком полонила мою душу.

Стільки наівности при такім розумі, стільки доброти при такій рішучости, і такий душевний спокій при живій дїяльности й повнотї життя.

Се все, що я тут про неї кажу, се тільки погана балачка, мізерні подробицї, які анї одної риси її „я“ не виражають. Иньшим разом — нї, не иньшим разом, а тепер зараз я се тобі розповім. Коли я сього тепер не зроблю, то не зроблю нїколи. Бо, між нами сказавши, від коли я почав писати, вже приходила три рази хвиля, коли я хотїв кинути перо, казати осїдлати свого коня і поїхати собі. І вже нинї рано я присяг собі не виїздити, а все таки що хвильки підходжу до вікна і заглядаю, як високо ще сонце…

Я не міг сього побороти, і вийшов до неї. І отсе я вернув ся, Вільгельме, зїм тепер кавалок хлїба з маслом на вечерю і буду писати до тебе. Яка се радість для моєї душі, бачити її в кругу милих, веселих дїтей, її восьмерьох ріднї: братів і сестер!

Коли я й далї буду так оповідати як до тепер, то ти будеш з того так само мудрий при кінцї, як і на початку. Але слухай, я хочу себе присилувати і почати розказувати з подробицями.

Я писав тобі недавно, як я познайомив ся з судєю С… і як він мене просив відвідати його скоро у його пустелї, або радше в його королївстві. Я занедбав був сю справу, і