ною панночкою Б… незвичайно милим сотворіннєм, яке серед непривітного житя задержало дуже багато природного чару. Нам сподобалась наша розмова, і при прощаню я попросив позволення відвідати її у неї дома. Вона згодилась з такою щирою радістю, що я ледви міг діждатись відповідної хвилї, щоб піти до неї. Вона не тутешня і жиє в домі своєї тїтки.
Вираз лиця старої менї не сподобав ся. Я виявив їй багато уваги, розмову звертав найбільше до неї і менче нїж за півгодини зрозумів те, що менї пізнїйше панночка сама казала: що дорога тїточка на старість лишилась зовсїм без нїчого, не має нї достатного маєтку, нї якоїсь опори — тільки ряд своїх предків, нїякої ослони — тільки свій шляхетський стан, в якім вона сидить наче за шанцями, і не має иньшої утїхи як тільки дивитись згори, з свого поверха на міщанські голови. За молоду, кажуть, була вона гарна і перегайнувала житє, зразу мучила своєю упертістю не одного молодого чоловіка, а в дозрілих лїтах прирекла покірно послух старому офіцерови, котрий за ту цїну і за яке-таке удержаннє прожив з нею осїнь житя і вмер. Тепер в своїй зимі вона самітна і нїхто й не глянув би на неї, як би не добра своячка.
8 сїчня 1772.
Що то за люде, котрих вся душа занята церемонїалами, всї гадки й старання цїлі роки зводять ся до того, як би то за столом хоч о одно крісло посунутись висше! І не можна сказати, що їм бракує нагоди: нї, скорше буває, що призбируєть роботи, власне через те, що за дрібними клопотами не пильнуєть ся важних справ. Минулого тижня з причини їзди санками стільки було церемонїї, що цїла приємність пропала.
Дурнї не бачать того, що властиво не від
