Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

жінкою, як її у нас представляють. Се весела, жива жінка і дуже доброго серця. Я передав її обвинуваченнє́ моєї матери що до задержаної частини спадщини; вона менї росповіла свої причини, поводи і умови, під якими вона була б готова, віддати все, а навіть більше нїж ми жадали — одним словом я не можу тепер про се писати, скажи тільки моїй матери, що все буде добре. І знов на тій дрібній справі, я, мій дорогий, пізнав, що непорозуміння і лїнивство роблять мабуть більше помилок на світї нїж хитрість і злоба. А принаймнї ті останнї напевно рідше проявляють ся. З рештою я почуваю себе тут добре, самота у сїй райській місцевости се дорогоцїнний бальзам для мого серця, а ся молода пора року щедро огріває моє часто холодне серце. Кожде дерево, кождий корч — се цвитучий букет, і чоловік радо став би маєвим хрущем, щоб могти поринати в сїм морі пахощів і шукати в них поживи.

Саме місто неприємне, зато довколо нього несказана краса природи. Се спонукало покійного ґрафа М… заложити горо́д на однїм з горбків, які з прегарною ріжнородністю переплїтають ся з собою і творять чудові долинки. Горо́д простий і зараз на вступі відчуваєть ся, що плян робив не учений огородник, але чутливе серце, яке хотїло тут самим собою жити. Вже не одну сльозу вилляв я за покійником в запущенім павільончику, що був його улюбленим місцем, а тепер став моїм. Незадовго буду я паном города; огородник прихильний менї тільки від кількох днїв, та він не буде себе від сього зле почувати.

10 мая.

Цїлу мою душу наповняє дивна радість, така як ті лагідні весняні ранки, якими я тепер з цїлого серця любуюсь. Я тут сам і радїю своїм житєм, у сїй околицї, що наче сотворена задля та-