Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

низший урядник можу до сього товариства не належати. Отже добре. Я обідаю у ґрафа, а після обіда похожємо всї по великій салї, я говорю з ним, з начальником Б…, що також був тут і так наближаєть ся година товариських сходин. Я думаю, Бог зна, про віщо. От і входить архивельможна панї С… з своїм добродїєм мужем і гарно висиженим гусенятем — донькою з плескатою грудею і делїкатним ошнурованим станичком, в переходї завертаючи високо-аристократичними очима й задераючи носи, а що я не можу знести того рода людей, то хотїв як раз попращатись і чекав тільки поки ґраф увільнить ся від пустої балаканини — коли моя знайома панна Б… увійшла. Менї все трошки ворушить ся серце, коли я її бачу, отже я ще зістав ся, станув за її кріслом і аж по якімсь часї зауважив, що вона не з такою щирістю як звичайно, а з певним заклопотаннєм зі мною розмовляє. Се здивувало мене. Вона така сама, як вся тота громада, подумав я в роздратованю і хотїв іти, але всеж таки ще зістав ся, бо бувби рад її звинити, не думати сього про неї, дочекатись від неї доброго слова — і так далї. Тимчасом товариство побільшалось. Являєть ся барон Ф… в повній туалетї з часів коронації Франца першого, радник двора Р…, тут з огляду на своє полїтичне положенє названий „von“ Р., з своєю глухою жінкою і т. д.; далї щоб не забути погано одягненого І…, який латає недостачі свого старофранконського костюма новомодними латками, і ще цїла громада того. Я заговорюю з деякими моїми знайомими і всї вони дуже ляконїчні. Я подумав — і не звертав більше на нїщо уваги, тільки на мою Б. Я не завважив, що в другім кінцї салї жінки почали собі до уха шептати, що пізнійше і мущини пішли їх слїдом, що панї С… почала щось з ґрафом говорити (все то розсказала менї пізнїйше панна Б…), аж нарештї ґраф підїйшов до мене і потяг-